Які рішення переводять Україну до трансформаційного сценарію

Трансформаційний сценарій виникає через послідовність рішень. Макроекономічний виграш з’являється тоді, коли енергетика, капітал, відбудова, закупівлі, локалізація, логістика, праця, технології та фіскальна архітектура працюють як одна система. Попередні розділи вже зафіксували сценарну рамку, секторні траєкторії й накопичений макроекономічний ефект. Цей розділ переводить їх у практичну архітектуру дії.

Ключова відмінність між сценаріями полягає у якості координації. Шокова траєкторія захищає мінімальну керованість. Інерційна траєкторія дає часткове відновлення. Трансформаційна траєкторія перетворює відбудову на промислову спроможність, ширшу податкову базу, нижчий борговий тиск і більший простір для оборони, інфраструктури, освіти та технологій.

Рішення в цьому розділі поділяються на три групи. Перша — no-regret, тобто корисні в усіх сценаріях. Вони знижують вразливість навіть тоді, коли зовнішні умови залишаються складними. Друга — рішення переходу від шокової траєкторії до інерційної. Вони створюють базову передбачуваність, відновлюють виробничий ритм і зменшують дефіцитний тиск. Третя — рішення переходу від інерції до трансформації. Вони потрібні, щоб економіка не зупинилася на частковому відновленні.

Міжнародні приклади в цьому розділі не є готовими шаблонами для копіювання. Вони показують policy mechanisms — інструменти, через які держави зменшували ризик, створювали довший попит, підтримували локальні ланцюги, мобілізували робочу силу, запускали проєкти або знижували інвестиційну невизначеність.

Для України релевантний не сам бренд інструменту, а механізм: хто бере ризик, хто укладає контракт, хто фінансує підготовку проєкту, хто гарантує попит, хто контролює локалізацію, хто забезпечує кадри, хто підтримує експортний коридор. Те, що працювало в мирній економіці, не можна переносити механічно в країну, яка веде війну, інтегрується в ЄС, має обмежений фіскальний простір і потребує безпекової стійкості.

Тому кожен міжнародний аналог читається через чотири питання: який інструмент спрацював; яку проблему координації він вирішив; що Україна може адаптувати; що потребує зміни через війну, європейський правовий контур, бюджетні обмеження або безпекові ризики.

Ця карта потрібна для державного планування. Якщо рішення першого рівня не виконуються, країна втрачає здатність зменшувати шок. Якщо рішення другого рівня затримуються, економіка залишається в режимі стабілізації. Якщо рішення третього рівня не запускаються, інерційне відновлення виглядає прийнятно в короткій перспективі, але втрачає десятки мільярдів доларів потенційного GDP-equivalent і бюджетних доходів до 2035 року.

Проблема. Промисловість не може працювати з довгим горизонтом, якщо енергія дорога, нестабільна або непередбачувана. Енергетика визначає не лише витрати, а й можливість виконувати контракти, тримати зміну, запускати обладнання й планувати інвестиції. IEA підкреслює роль електроенергії, мереж та інвестицій як умови економічного зростання [1]. Для України це означає, що енергетична політика є промисловою політикою.

Економічна важливість. Енергетична передбачуваність впливає на собівартість металургії, хімії, будівельних матеріалів, машинобудування, агропереробки та логістики. Рекордний імпорт електроенергії у січні 2026 року показав, що імпортний коридор уже став елементом стійкості, але імпорт не замінює внутрішню генерацію, мережі й промислові контракти [2].

До 2030. Потрібні ремонти генерації й мереж, резерви обладнання, захист критичних вузлів, розширення імпортної спроможності, промислові енергетичні договори, енергоефективність підприємств і прозорі правила для тарифів. До 2030 року мета полягає у створенні виробничого енергетичного коридору, який дозволяє планувати випуск і інвестиції.

До 2035. Дозріває модернізована енергетична база: стійкі мережі, розподілені рішення, інвестиції в генерацію, промислова енергоефективність, передбачувані контракти і нижчий ризик простоїв.

Критичні актори. Уряд, енергетичний регулятор, оператори мереж, виробники електроенергії, промислові споживачі, муніципалітети, міжнародні фінансові організації, донори, приватні інвестори.

Якщо рішення затримується. Відбудовчий попит не переходить у стабільний випуск, промислові інвестиції відкладаються, дефіцитний тиск залишається високим, а зовнішня допомога довше працює як стабілізаційний ресурс.

Критичність для сценаріїв. No-regret для всіх сценаріїв; ключовий міст від шоку до інерції; одна з головних умов переходу до трансформації.

Міжнародний аналог. Велика Британія використовує Contracts for Difference як основний механізм підтримки низьковуглецевої електрогенерації [14]. Інструмент зменшує ринковий ризик для інвестора через довший контракт і зрозумілу цінову рамку. Для України релевантний не буквальний дизайн британського ринку, а принцип: промисловість і генерація потребують передбачуваного контрактного коридору. Механічно переносити його не можна, бо Україна має воєнні ризики, пошкоджену інфраструктуру, інший тарифний контур і потребу в аварійній стійкості. Адаптований урок — створювати промислові енергетичні договори й де-ризиковані інвестиційні рамки, які поєднують ціну, безпеку постачання і модернізацію мереж.

Проблема. Висока премія ризику робить довгі промислові інвестиції дорогими або недоступними. Виробничі проєкти потребують довгого капіталу, страхування воєнного та політичного ризику, гарантій, підготовлених контрактів і зрозумілої регуляторної рамки.

Економічна важливість. Без де-ризикування зовнішнє фінансування закриває дефіцит, але не запускає достатній приватний CAPEX. Ukraine Facility передбачає до 50 млрд євро підтримки на 2024–2027 роки, тому його стратегічна роль полягає не лише у стабілізації бюджету, а й у формуванні коридору для реформ, інвестицій і відбудови [3].

До 2030. Потрібні гарантійні інструменти, страхування ризиків, blended finance, підготовлені інвестиційні пакети, стандартизовані проєктні документи, прозорі правила відбору і перші портфелі промислових проєктів. До 2030 року важливо перевести частину зовнішньої підтримки з логіки покриття дефіциту в логіку зниження ризику для виробничих інвестицій.

До 2035. Дозріває довший ринок капіталу: більше приватних інвестицій, нижча премія ризику, інституційні гарантії, секторні фонди, більша участь банків і міжнародних фінансових інституцій у промисловому CAPEX.

Критичні актори. Міністерство фінансів, урядові агенції розвитку, НБУ, міжнародні фінансові організації, банки, експортно-кредитні агентства, страхові інституції, приватні інвестори, муніципалітети, підприємства.

Якщо рішення затримується. Економіка залишається в інерційному режимі: відбудова рухається, але приватний капітал входить вибірково, технологічне оновлення сповільнюється, а бюджет довше залежить від зовнішнього покриття.

Критичність для сценаріїв. No-regret для всіх сценаріїв; критичний перехід від інерції до трансформації.

Міжнародний аналог. Німецький KfW показує роль державного банку розвитку як інституції, що може працювати з довгим горизонтом, дешевшим фінансуванням і публічною місією розвитку [15]. Американський DOE Loan Programs Office показує інший механізм: державні loan guarantees для масштабних енергетичних і технологічних проєктів, де приватний ринок сам не бере достатній ризик [16]. Для України релевантний принцип державного де-ризикування, а не копіювання конкретної установи. Воєнний ризик, обмежений бюджет і потреба в координації з ЄС означають, що інструмент має бути змішаним: гарантії, страхування, донорський ресурс, приватний капітал і жорсткий відбір проєктів.

Проблема. Відбудовчий попит сам по собі не створює промислового результату. Потрібні готові проєкти, технічна документація, земельні рішення, дозволи, кошториси, джерела фінансування, закупівельна модель і зв’язок із локальними виробниками.

Економічна важливість. RDNA5 оцінює потреби відновлення і реконструкції України у 588 млрд дол. [4]. Ця сума є потенційним джерелом виробничого попиту. Якщо проєкти слабко підготовлені, гроші витрачаються повільно, імпортна частка зростає, а внутрішній мультиплікатор зменшується.

До 2030. Потрібен національний і регіональний pipeline пріоритетних проєктів: енергетика, житло, транспорт, вода, соціальна інфраструктура, промислові майданчики, логістичні вузли. Кожен проєкт повинен мати технічну готовність, джерело фінансування, закупівельний формат, локалізаційний потенціал і контроль виконання.

До 2035. Дозріває система регулярної проєктної підготовки: муніципалітети, держпідприємства, приватні підрядники, банки й донори працюють через стандартизований портфель, а відбудова переходить у довгий ринок для матеріалів, інженерії, обладнання і робочої сили.

Критичні актори. Уряд, регіони, громади, агенції відновлення, міжнародні фінансові організації, донори, підрядники, проєктанти, банки, виробники матеріалів.

Якщо рішення затримується. Відбудова фрагментується, фінансування освоюється повільніше, місцеві виробники не отримують прогнозованого попиту, а трансформаційний виграш не накопичується.

Критичність для сценаріїв. No-regret; ключовий перехід від шоку до інерції; критичний фундамент для трансформації.

Міжнародний аналог. Project Preparation Facility у кліматичному та інфраструктурному фінансуванні показує просту логіку: слабко підготовлений проєкт не стає bankable, навіть коли гроші формально існують [17]. G20/World Bank підхід до project preparation наголошує на обґрунтуванні, оцінці варіантів, комерційній життєздатності, доступності й deliverability [18]. Для України релевантний механізм підготовки проєктів до фінансування, тендера і виконання. Нерелевантним є повільний мирний цикл погоджень: Україна потребує швидшого режиму, але з технічною дисципліною, антикорупційним контролем і зв’язком з локальним виробництвом.

Проблема. Державні та донорські закупівлі можуть або підтримати імпорт готових рішень, або створити внутрішній виробничий цикл. Для трансформаційного сценарію критично, щоб відбудовчий попит залишав більше доданої вартості всередині України.

Економічна важливість. Локалізація перетворює витрати на відбудову в зарплати, податки, інвестиції, серійність і розвиток постачальників. IFC підкреслює інвестиційні можливості в інноваційних і сталих будівельних рішеннях для України, що прямо пов’язано з локалізацією матеріалів, стандартів і приватного капіталу [5].

До 2030. Потрібні правила закупівель, які враховують життєвий цикл, локальну додану вартість, якість, термін виконання, стандарти і здатність постачальника масштабуватися. Потрібні реєстри локальних виробників, стандартизовані вимоги, відкриті рамкові угоди і контроль доброчесності.

До 2035. Дозріває мережа локальних ланцюгів: будматеріали, металоконструкції, обладнання, енергетичні компоненти, агропереробне обладнання, логістичні рішення, ремонтні потужності. Закупівлі стають інструментом промислової серійності.

Критичні актори. Уряд, закупівельні агенції, донори, громади, виробники, підрядники, антимонопольні та аудиторські органи, галузеві асоціації.

Якщо рішення затримується. Відбудовчий попит слабше впливає на українську промисловість, бюджетні доходи нижчі, приватні інвестиції обережніші, а інерційний сценарій стає стелею.

Критичність для сценаріїв. Найбільш критично для переходу від інерції до трансформації.

Міжнародний аналог. Build America, Buy America встановлює domestic-content preference для федерально профінансованих інфраструктурних проєктів у США [19]. EU Net-Zero Industry Act використовує інший підхід: sustainability and resilience criteria у закупівлях і аукціонах для чистих технологій [20]. Для України релевантна ідея закупівель як промислового інструменту: не лише купити швидко, а створити постачальників, стандарти й локальні ланцюги. Механічне копіювання небезпечне, бо жорстка локалізація може підвищити ціну або затримати критичний імпорт. Українська адаптація повинна поєднати локалізаційний ефект, конкуренцію, швидкість, прозорість і сумісність із правилами ЄС.

Проблема. Виробництво стає доходом лише тоді, коли продукція доходить до ринку. Для України логістика є макроекономічним параметром: вона визначає маржу експорту, доступ до імпорту обладнання, вартість будматеріалів і можливість промислових контрактів.

Економічна важливість. Україна потребує резервності маршрутів: морський коридор, Дунай, залізниця, автомобільні переходи, склади, митні процедури і страхування вантажів. Україна та Європейська комісія обговорювали безпеку портів і стійкість логістики, зокрема роль Дунайського напрямку [6]. Reuters повідомляв про удари по портовій інфраструктурі, які впливали на зерновий і рудний експорт [7].

До 2030. Потрібні безпечніші порти, сильніший Дунайський коридор, модернізація залізничних вузлів, кращі прикордонні переходи, цифровізація митниці, страхування вантажів і логістичні рішення для промислових кластерів.

До 2035. Дозріває логістична система, що підтримує експорт продукції з більшою доданою вартістю, а не лише сировину. Індустріальні парки, порти, залізниця, склади й митниця працюють як зв’язана експортна інфраструктура.

Критичні актори. Міністерство розвитку громад і територій, оператори портів, Укрзалізниця, митниця, страховики, експортери, громади, ЄС, логістичні компанії, банки.

Якщо рішення затримується. Сектори втрачають маржу, експортна виручка слабшає, виробники відкладають інвестиції, а бюджет отримує менше доходів.

Критичність для сценаріїв. Критично для переходу від шоку до інерції; для трансформації стає умовою експорту й серійності.

Міжнародний аналог. EU-Ukraine Solidarity Lanes є прямим прикладом стратегічного логістичного коридору в умовах війни: вони дали альтернативні шляхи експорту й імпорту, коли морська логістика була під тиском [21]. Для України це не зовнішній приклад у звичайному сенсі, а вже діючий геополітичний механізм. Урок полягає в тому, що логістика повинна проєктуватися як resilience architecture: резервні маршрути, інвестиції в вузькі місця, прикордонна пропускна здатність, страхування і координація з ЄС. Не можна переносити мирні логістичні моделі без урахування атак, військових ризиків і митно-прикордонної реальності.

Проблема. Гроші та проєкти не створюють результат без людей. Дефіцит технічних кадрів, міграція, мобілізація, регіональні дисбаланси, декваліфікація і потреба інтегрувати ветеранів можуть стати головною межею виконання.

Економічна важливість. UNHCR показує проблеми інтеграції українських біженців на ринку праці Європи та ризик декваліфікації [8]. Для України це означає, що людський капітал потрібно розглядати як виробничий ресурс, який частково перебуває всередині країни, частково за кордоном, частково в армії, частково в процесі професійної переорієнтації.

До 2030. Потрібні програми швидкої перекваліфікації, професійна освіта під конкретні виробничі ланцюги, інтеграція ветеранів у цивільну економіку, житлова й дитяча інфраструктура для повернення людей, підтримка регіональної мобільності, партнерства між підприємствами і навчальними закладами.

До 2035. Дозріває нова виробнича школа: техніки, енергетики, будівельники, машинобудівники, оператори логістики, інженери, менеджери проєктів, технологи, фахівці з автоматизації і якості. Освіта працює не окремо від економіки, а як частина промислової політики.

Критичні актори. Міністерство економіки, Міністерство освіти, ветерани, громади, підприємства, професійні заклади, університети, донори, служби зайнятості, роботодавці.

Якщо рішення затримується. Проєкти не виконуються вчасно, будівництво дорожчає, машинобудування не виходить у серійність, енергетика не отримує достатньо технічних команд, а трансформаційний сценарій втрачає реалістичність.

Критичність для сценаріїв. No-regret для всіх сценаріїв; один із головних обмежувачів переходу від інерції до трансформації.

Міжнародний аналог. Singapore Industry Transformation Maps і Jobs Transformation Maps показують механізм зв’язування секторної стратегії з навичками, роботодавцями, навчанням і трансформацією робочих місць [22; 23]. Для України релевантний не масштаб Сінгапуру, а принцип: workforce policy повинна йти за конкретними виробничими ланцюгами. Українська адаптація має враховувати ветеранів, переміщених людей, біженців, воєнні професії, регіональні дисбаланси й потребу швидкої перекваліфікації. Це не освітня реформа загалом, а промислова мобілізація навичок.

Проблема. Україна не може побудувати трансформаційний сценарій на старій собівартості, слабкій енергоефективності й технологічному відставанні. Для експорту до ЄС енергомісткість і вуглецева інтенсивність стають економічним бар’єром.

Економічна важливість. CBAM формує регуляторні вимоги до енергоємного експорту на ринку ЄС [9]. Металургія, цемент, добрива й інші енергоємні продукти потребують модернізації, щоб зберегти конкурентність. World Steel Association дає зовнішній контекст попиту на сталь, тому українська металургія повинна поєднувати відбудовчий попит із вимогами зовнішніх ринків [10].

До 2030. Потрібні технічні аудити, перші програми енергоефективності, модернізаційні CAPEX-пакети, CBAM-готовність, промислові стандарти, цифровий облік, пілотні технологічні лінії, інструменти фінансування обладнання.

До 2035. Дозрівають модернізовані виробництва, нижча енергоємність, краща відповідність стандартам ЄС, серійне машинобудування, технологічні постачальники, промисловий R&D і експорт нішевих продуктів.

Критичні актори. Уряд, підприємства, банки, міжнародні фінансові організації, технологічні постачальники, університети, стандартизаційні органи, галузеві асоціації, ЄС.

Якщо рішення затримується. Сектори можуть відновити фізичний випуск, але втратити конкурентність через енерговартість, CBAM, старе обладнання і слабку продуктивність. Економіка залишається ближче до інерційної траєкторії.

Критичність для сценаріїв. Найбільш критично для переходу від інерції до трансформації.

Міжнародний аналог. EU Net-Zero Industry Act показує механізм, де промислова політика поєднує технологічні пріоритети, доступ до ринку, sustainability and resilience criteria та інвестиційні платформи [20]. CHIPS for America показує інший механізм — поєднання виробничих стимулів, R&D-офісу і supply-chain logic для технологічної суверенності [24]. Для України релевантний принцип: модернізація повинна бути не окремим грантом на обладнання, а пакетом ринку, стандартів, фінансування, кадрів і технологічних постачальників. Механічне копіювання неможливе через фіскальні межі та воєнний ризик; адаптація має концентруватися на вузьких промислових ланцюгах, де є відбудовчий попит і експортний сенс.

Проблема. Трансформація потребує фокусу. Якщо політика одночасно підтримує все без ієрархії, ресурси розпорошуються. Потрібні сектори, де ефект масштабу найбільший: енергетика, будівельні матеріали, металургія, хімія, машинобудування, агропереробка, логістика, людський капітал.

Економічна важливість. Пріоритет масштабу означає, що кожна гривня, євро або долар підтримки працює на кілька результатів: GDP-equivalent, податки, експорт, зайнятість, технології, нижчий борговий тиск. Секторний фокус також зменшує ризик випадкових проєктів і підсилює pipeline відбудови.

До 2030. Потрібно визначити 5–7 пріоритетних промислово-відбудовчих ланцюгів, для яких готуються проєкти, закупівлі, фінансування, кадри і логістика. Приклади: будматеріали для відбудови, енергетичне обладнання, металоконструкції, агропереробка, хімія для агро й води, логістичні вузли, машинобудівні компоненти.

До 2035. Дозріває система кластерів і постачальників: регіони отримують спеціалізацію, підприємства — довший попит, держава — більшу податкову базу, інвестори — зрозумілі напрями входу.

Критичні актори. Уряд, регіони, галузеві асоціації, бізнес, донори, банки, освітні інституції, громади.

Якщо рішення затримується. Відбудова витрачає кошти, але не формує промислові ядра. Інерційне відновлення стає комфортною пасткою: економіка рухається, але не накопичує достатнього трансформаційного виграшу.

Критичність для сценаріїв. Найбільш критично для трансформаційного сценарію.

Міжнародний аналог. Сінгапурські Industry Transformation Maps показують секторний підхід, де держава формує плани за галузями, поєднуючи інновації, sustainability, виробничу додану вартість і talent strategy [22]. Для України релевантний принцип портфельної дисципліни: не “підтримати все”, а вибрати ланцюги, які дають найбільший зв’язок між відбудовою, експортом, зайнятістю і технологіями. Нерелевантним є масштаб і мирна адміністративна стабільність Сінгапуру; Україна потребує більш грубої, безпеково-стійкої і регіонально диференційованої версії.

Проблема. Фінансова архітектура повинна не тільки закривати дефіцит, а й переводити ресурси у продуктивні активи. Якщо зовнішня підтримка довго працює переважно як покриття поточних потреб, борговий і дефіцитний тиск залишається високим.

Економічна важливість. World Bank Macro Poverty Outlook, НБУ та МВФ показують, що зовнішнє фінансування й макростабільність залишаються ключовими для України [11; 12; 13]. Дія полягає в тому, щоб поступово змінювати функцію фінансування: від стабілізації до інвестиційного важеля.

До 2030. Потрібна фінансова рамка, яка розділяє стабілізаційні видатки, відбудовчі проєкти, гарантійні інструменти, страхування, локалізовані закупівлі, муніципальні інвестиції і промисловий CAPEX. Кожен великий пакет підтримки повинен мати канал перетворення в економічну базу.

До 2035. Дозріває модель, де зовнішня підтримка менше закриває дефіцит і більше підсилює розвиток. Бюджет отримує ширшу внутрішню базу, приватний капітал входить у більше секторів, а борговий тиск слабшає відносно GDP-equivalent.

Критичні актори. Міністерство фінансів, НБУ, уряд, міжнародні партнери, ЄС, МВФ, Світовий банк, банки, місцева влада, аудитори, інвестори.

Якщо рішення затримується. Макростабільність зберігається, але трансформаційний виграш не накопичується. Дефіцит залишається високим, борговий тиск слабшає повільно, а зовнішнє фінансування довше виконує стабілізаційну функцію.

Критичність для сценаріїв. No-regret для шокової стабілізації; критично для переходу від інерції до трансформації.

Міжнародний аналог. KfW демонструє інституційний механізм довгої development finance, де державна фінансова установа може працювати з цілями, які приватний ринок сам не фінансує в достатньому масштабі [15]. Ukraine Facility є вже діючим європейським рамковим інструментом для України [3]. Релевантний урок — потрібна фінансова архітектура, яка поєднує бюджетну стабілізацію, реформи, проєктну підготовку, гарантії, приватний капітал і контроль результатів. Не можна переносити післявоєнну німецьку модель механічно: Україна одночасно фінансує оборону, відбудову, соціальну стійкість і євроінтеграцію.

Невідкладний період не створює повної трансформації, але визначає, чи країна має шанс вийти за межі шокового сценарію. Період 2028–2030 показує, чи стабілізація стала виробничим розгоном. Період 2030–2035 показує, чи розгін став структурною спроможністю.

Навіть у шоковому сценарії держава потребує мінімальної стратегії. Її завдання — захистити основу майбутнього зростання.

Мінімальна стратегія включає сім елементів: енергетична безперервність, бюджетна передбачуваність, логістична резервність, критичні ремонти, базовий pipeline відбудови, програми праці й прозорі правила для зовнішньої допомоги. Така стратегія не створює повну трансформацію, але зберігає державну керованість, зменшує втрати і не дозволяє економіці втратити виробниче ядро.

У шоковому сценарії особливо важливо не допустити розриву між стабілізаційними витратами і майбутньою промисловою базою. Навіть аварійні рішення повинні залишати після себе активи: відремонтовані мережі, готові проєкти, кадри, стандарти, логістичні вузли, прозорі закупівлі.

Інерційний сценарій може виглядати прийнятним, бо він дає відновлення. Але його слабкість у тому, що він не повністю перетворює відбудовчий попит на внутрішню додану вартість, податки, експорт і нижчий борговий тиск.

Перехід від інерції до трансформації потребує п’яти додаткових рішень.

Перше — локалізація закупівель і промислових ланцюгів. Відбудова повинна створювати попит для українських виробників, а не лише швидко закривати потреби.

Друге — довгий капітал і страхування ризиків. Приватний бізнес входить у виробничі проєкти тоді, коли ризик можна оцінити, застрахувати і частково розділити.

Третє — технологічна модернізація. Енергоємні сектори повинні відповідати новим стандартам, включно з CBAM, інакше відновлення фізичного випуску не дасть повної конкурентності.

Четверте — людський капітал як частина промислової політики. Кадри потрібно планувати під конкретні виробничі ланцюги, а не лише через загальні програми зайнятості.

П’яте — фіскально-інвестиційна архітектура. Зовнішнє фінансування повинно дедалі більше працювати як важіль гарантій, страхування, CAPEX і локалізованих проєктів.

Тільки ця додаткова координація переводить часткове відновлення у трансформаційний сценарій.

[1] International Energy Agency. Electricity 2026 — Executive summary. URL: [https://www.iea.org/reports/electricity-2026/executive-summary](https://www.iea.org/reports/electricity-2026/executive-summary)

[2] DiXi Group. Electricity imports to Ukraine reached a historic high in January. URL: [https://dixigroup.org/en/electricity-imports-to-ukraine-reached-a-historic-high-in-january/](https://dixigroup.org/en/electricity-imports-to-ukraine-reached-a-historic-high-in-january/)

[3] European Commission. Ukraine Facility. URL: [https://enlargement.ec.europa.eu/funding-technical-assistance/ukraine-facility_en](https://enlargement.ec.europa.eu/funding-technical-assistance/ukraine-facility_en)

[4] World Bank / Government of Ukraine / European Commission / United Nations. Ukraine Fifth Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5). URL: [https://documents1.worldbank.org/curated/en/099022026094036395/pdf/P514499-22f93f3a-4278-42bc-b907-db9553d12069.pdf](https://documents1.worldbank.org/curated/en/099022026094036395/pdf/P514499-22f93f3a-4278-42bc-b907-db9553d12069.pdf)

[5] International Finance Corporation. Investment Opportunities in Innovative and Sustainable Construction in Ukraine. URL: [https://www.ifc.org/en/insights-reports/2025/investment-opportunities-in-innovative-and-sustainable-construction-in-ukraine](https://www.ifc.org/en/insights-reports/2025/investment-opportunities-in-innovative-and-sustainable-construction-in-ukraine)

[6] Ministry for Development of Communities and Territories of Ukraine. Ukraine and the European Commission discuss port security and logistics resilience. URL: [https://mindev.gov.ua/en/news/ukraina-ta-ievropeiska-komisiia-obhovoryly-bezpeku-portiv-i-stiikist-lohistyky-v-mezhakh-formatu-quad](https://mindev.gov.ua/en/news/ukraina-ta-ievropeiska-komisiia-obhovoryly-bezpeku-portiv-i-stiikist-lohistyky-v-mezhakh-formatu-quad)

[7] Reuters. Ukraine's grain, iron ore exports hit by Russian strikes on ports this winter. URL: [https://www.reuters.com/world/europe/ukraines-grain-iron-ore-exports-hit-russian-strikes-ports-this-winter-2026-02-19/](https://www.reuters.com/world/europe/ukraines-grain-iron-ore-exports-hit-russian-strikes-ports-this-winter-2026-02-19/)

[8] UNHCR. Labor market integration of Ukrainian refugees in Europe. URL: [https://data.unhcr.org/en/documents/details/120820](https://data.unhcr.org/en/documents/details/120820)

[9] European Commission / DG TAXUD. Carbon Border Adjustment Mechanism. URL: [https://taxation-customs.ec.europa.eu/carbon-border-adjustment-mechanism_en](https://taxation-customs.ec.europa.eu/carbon-border-adjustment-mechanism_en)

[10] World Steel Association. Short Range Outlook April 2026. URL: [https://worldsteel.org/media/press-releases/2026/worldsteel-short-range-outlook-april-2026/](https://worldsteel.org/media/press-releases/2026/worldsteel-short-range-outlook-april-2026/)

[11] World Bank. Ukraine Macro Poverty Outlook. URL: [https://thedocs.worldbank.org/en/doc/d5f32ef28464d01f195827b7e020a3e8-0500022021/related/mpo-ukr.pdf](https://thedocs.worldbank.org/en/doc/d5f32ef28464d01f195827b7e020a3e8-0500022021/related/mpo-ukr.pdf)

[12] National Bank of Ukraine. Inflation Report / macroeconomic assumptions. URL: [https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/IR_2026-Q2_summary_en.pdf?v=17](https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/IR_2026-Q2_summary_en.pdf?v=17)

[13] International Monetary Fund. Ukraine country page. URL: [https://www.imf.org/en/Countries/UKR](https://www.imf.org/en/Countries/UKR)

[14] UK Government. Contracts for Difference. URL: [https://www.gov.uk/government/collections/contracts-for-difference](https://www.gov.uk/government/collections/contracts-for-difference)

[15] KfW. KfW — Responsible banking. URL: [https://www.kfw.de/About-KfW/](https://www.kfw.de/About-KfW/)

[16] U.S. Department of Energy Loan Programs Office. Title 17 Clean Energy Financing Program. URL: [https://www.energy.gov/lpo/articles/handout-title-17-guidance-overview](https://www.energy.gov/lpo/articles/handout-title-17-guidance-overview)

[17] Green Climate Fund. Project Preparation Facility. URL: [https://www.greenclimate.fund/projects/ppf](https://www.greenclimate.fund/projects/ppf)

[18] Global Infrastructure Hub / World Bank PPP Knowledge Lab. Leading Practices in Governmental Processes Facilitating Infrastructure Project Preparation. URL: [https://ppp.worldbank.org/sites/default/files/2022-03/gih_project-preparation_full-document_final_art_web-2.pdf](https://ppp.worldbank.org/sites/default/files/2022-03/gih_project-preparation_full-document_final_art_web-2.pdf)

[19] U.S. Department of Energy. Build America, Buy America. URL: [https://www.energy.gov/management/build-america-buy-america](https://www.energy.gov/management/build-america-buy-america)

[20] European Commission. Net-Zero Industry Act. URL: [https://commission.europa.eu/topics/competitiveness/green-deal-industrial-plan/net-zero-industry-act_en](https://commission.europa.eu/topics/competitiveness/green-deal-industrial-plan/net-zero-industry-act_en)

[21] European Commission. EU-Ukraine Solidarity Lanes. URL: [https://commission.europa.eu/topics/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/eu-ukraine-solidarity-lanes_en](https://commission.europa.eu/topics/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/eu-ukraine-solidarity-lanes_en)

[22] Singapore Economic Development Board. New growth strategies to drive advanced manufacturing across five sectors in Singapore. URL: [https://www.edb.gov.sg/en/about-edb/media-releases-publications/new-growth-strategies-to-drive-advanced-manufacturing-across-five-sectors-in-singapore.html](https://www.edb.gov.sg/en/about-edb/media-releases-publications/new-growth-strategies-to-drive-advanced-manufacturing-across-five-sectors-in-singapore.html)

[23] Workforce Singapore. Jobs Transformation Maps. URL: [https://www.wsg.gov.sg/home/employers-industry-partners/jobs-transformation-maps](https://www.wsg.gov.sg/home/employers-industry-partners/jobs-transformation-maps)

[24] U.S. Department of Commerce. CHIPS for America. URL: [https://www.nist.gov/chips](https://www.nist.gov/chips)