Хімічна промисловість України: сировинна залежність, воєнні втрати та траєкторія відновлення до 2035 року

** Хімічна промисловість є одним із секторів, де реіндустріалізація України вимірюється здатністю зберегти базові матеріальні ланцюги для аграрного сектору, переробної промисловості, будівництва, фармацевтики, оборонного виробництва та експорту. У цьому звіті А3 розглядається як виробнича система, що охоплює мінеральні добрива, базову хімію, полімери, фармсубстанції, засоби захисту рослин і суміжні промислові входи.

Після початку повномасштабної війни галузь отримала одночасний виробничий, енергетичний і ринковий удар. Продажі хімічної продукції у першому кварталі 2022 року скоротилися приблизно на 30% порівняно з відповідним періодом 2021 року; у березні 2022 року місячний обсяг продажів знизився з близько 600 млн доларів до 160 млн доларів [1]. Ця точка задає стартову рамку для всього звіту: А3 входить у період 2030–2035 років із пошкодженої виробничої, енергетичної та експортної бази.

Водночас сектор зберіг робоче ядро. У 2024 році підприємства OSTCHEM, передусім Черкаський «Азот» і «Рівнеазот», виробили 1,8 млн тонн мінеральних добрив [2]. Цей показник важливий для оцінки стійкості: галузь має діючі підприємства, технологічну компетенцію, виробничий персонал і внутрішній попит з боку аграрного сектору. Одночасно він показує вузькість поточної виробничої основи: відновлення А3 має виходити за межі підтримки двох діючих майданчиків.

Ключовим обмежувачем для хімічної промисловості залишається вартість газу, електроенергії та сировини. У базовій хімії природний газ є технологічною сировиною для аміаку, карбаміду, метанолу та інших продуктів, а також енергоносієм для виробничого процесу. За наявною оцінкою, сировина й природний газ формують приблизно 50–60% загальних витрат у собівартості хімічної продукції [3]. Тому відновлення сектору прямо залежить від газових контрактів, промислової ціни електроенергії, надійності постачання, логістики та доступу до оборотного капіталу.

Експортна позиція є окремим індикатором втрати промислової ваги. У довоєнний період 2019–2021 років хімічна промисловість формувала близько 5–6% товарного експорту України, тоді як у 2022 році її частка скоротилася приблизно до 3,5% [4]. Для реіндустріалізаційної стратегії це означає втрату частини валютної виручки, зовнішньоринкової присутності, податкової бази та промислової спеціалізації.

Метод звіту побудований як послідовне збирання економічної картини А3. Спочатку визначається виробниче ядро сектору: добрива, базова хімія, полімери, фармсубстанції, агрохімія та суміжні матеріали. Далі фіксуються підприємства, втрати потужностей і зміни виробництва у 2019–2024 роках. Після цього аналізуються експорт, податки, зайнятість, газова залежність, електроенергія, тарифи й собівартість. На цій основі формується інерційна траєкторія до 2030–2035 років і окремо визначаються втрачені можливості за виробництвом, експортом, фіскальним внеском і робочими місцями.

Мета звіту — дати самостійну аналітичну картину хімічної промисловості України: що працює, що втрачено, де зберігаються резервні потужності, які дані вже підтверджені, які показники потребують додаткової перевірки, і які рішення можуть змінити інерційну траєкторію. У фокусі — роль галузі у промисловому відновленні: від добрив і базової хімії до фармсубстанцій, полімерів, експорту, кадрів і технологічної модернізації.

** Промислова карта А3 показує, що українська хімічна галузь після 2022 року зберегла окремі виробничі вузли, але втратила частину системної ширини. Найбільш підтверджений у поточному наборі джерел контур — азотно-добривне виробництво. Його ядром є група OSTCHEM, до якої входять Черкаський «Азот», «Рівнеазот», Сєвєродонецький «Азот» і «Стирол» [5]. Саме через цей блок видно головну структурну проблему сектору: національна хімія має діючі підприємства, але масштаб доступної виробничої бази став значно вужчим, ніж до повномасштабної війни.

У 2024 році діючі підприємства OSTCHEM виробили 1,8 млн тонн мінеральних добрив. Це на 13% менше, ніж у 2023 році, і приблизно на 67% нижче за довоєнний орієнтир близько 5,4 млн тонн [6]. У виробничому сенсі це означає, що галузь зберегла частину промислової спроможності, але її робоча частина вже не відповідає довоєнній конфігурації. Для реіндустріалізації важливо рахувати факт роботи окремих заводів разом із різницею між наявною випускною спроможністю, довоєнним контуром і потребами аграрного сектору.

Усередині цього ядра найважливішими діючими майданчиками є Черкаський «Азот» і «Рівнеазот». Черкаський «Азот» у 2024 році зберіг виробництво близько 1,4 млн тонн, тоді як «Рівнеазот» скоротив випуск із 528 до 407 тис. тонн [2]. Така асиметрія показує, що навіть у межах одного корпоративного контуру підприємства мають різну стійкість. Для сценарію до 2030–2035 років це важливо: відновлення сектору має відокремлювати стабільні діючі заводи від майданчиків із пошкодженою, окупованою, зупиненою або фінансово заблокованою виробничою логікою.

Окремий випадок — Одеський припортовий завод. Це державний стратегічний актив, який поєднує виробництво аміаку й карбаміду з портовою логістикою. Для ОПЗ зафіксовано проектну потужність двох агрегатів із виробництва аміаку на рівні 900 тис. тонн на рік, а також перевантажувальні потужності: 4,0 млн тонн аміаку і 3,5 млн тонн карбаміду на рік [7]. Водночас фактичне виробництво у 2024 році становило лише 16 тис. тонн аміаку, тобто менш як 2% проектної потужності [7]. Це робить ОПЗ прикладом економічно заблокованого активу: потужність існує, однак її внесок у поточний виробничий результат мінімальний.

Фінансовий стан ОПЗ підсилює цю проблему. Боргове навантаження підприємства оцінюється на рівні 17 млрд грн, а урядовий контур уже перейшов до процесу приватизації підприємства [8], [9]. Для А3 це питання власності, контрактів, енергії та промислової ролі. Без нового власницького, енергетичного та контрактного режиму ОПЗ залишається резервною потужністю, яка формально належить до хімічної інфраструктури, але майже не працює як виробничий драйвер.

Поточна карта також має прогалини. Для Сумихімпрому, ДніпроАзоту, полімерного сегмента та виробників фармсубстанцій у наявному контрольованому наборі недостатньо даних, щоб без додаткової перевірки зафіксувати повну таблицю потужностей, статусів і втрат. Тому в цій версії звіту вони не використовуються як джерело точних числових розрахунків. Їх потрібно додати до окремої таблиці підприємств після перевірки за офіційними реєстрами, звітами компаній, судовими або регуляторними документами.

Висновок для подальшого аналізу такий: А3 має робоче ядро, але воно занадто вузьке для повноцінного промислового відновлення. Черкаський «Азот» і «Рівнеазот» підтверджують здатність сектору виробляти мінеральні добрива. ОПЗ показує масштаб резервної, але заблокованої потужності. Неповна карта для полімерів, фармсубстанцій і частини базової хімії фіксує межу поточного знання.

** Хімічна промисловість увійшла у воєнний період через різке падіння продажів, скорочення логістичних маршрутів і втрату частини виробничої географії. У першому кварталі 2022 року продажі хімічної продукції знизилися приблизно на 30% порівняно з аналогічним періодом 2021 року, а в березні 2022 року місячний обсяг продажів скоротився з близько 600 млн доларів до 160 млн доларів [1]. Такий шок створив розрив між довоєнною конфігурацією галузі та виробничою базою, доступною після початку повномасштабної війни.

Після первинного падіння сектор зберіг частину операційної спроможності. Найкраще підтверджений виробничий контур — мінеральні добрива. У 2024 році Черкаський «Азот» і «Рівнеазот» разом виробили 1,8 млн тонн мінеральних добрив; Черкаський «Азот» забезпечив близько 1,4 млн тонн, «Рівнеазот» — 407 тис. тонн [2]. Цей показник фіксує робоче ядро А3 і водночас показує його вузькість: виробництво збережене, але значна частина довоєнної промислової ширини не працює в повному обсязі.

Експортна позиція галузі демонструє глибину структурного удару. У довоєнний період 2019–2021 років хімічна промисловість формувала приблизно 5–6% товарного експорту України. У 2022 році її частка скоротилася до близько 3,5%; хімічний експорт становив приблизно 1,56 млрд доларів при загальному товарному експорті близько 44 млрд доларів [4]. Для реіндустріалізаційного сценарію це один із головних сигналів: галузь втратила частину валютної функції, а відновлення випуску без повернення зовнішніх ринків залишає підприємства залежними від вузького внутрішнього попиту.

Промислова вага хімії також зменшилася. Частка хімічної промисловості у загальному промисловому виробництві скоротилася з 6,4% до 2,6% [4]. Це співвідношення має методологічне значення для прогнозу: А3 слід моделювати як сектор із пошкодженим стартом, зменшеною часткою в промисловості та нерівномірною структурою відновлення.

Фіскальна роль А3 має інший тип доказовості. Публічні податкові дані краще читаються на рівні переробної промисловості загалом, тому вузький розрахунок для хімії потребує окремого підходу згори вниз. Переробна промисловість стабільно забезпечує 17,6–17,9% усіх податкових надходжень зведеного бюджету; загальні доходи зведеного бюджету становили приблизно 1,35 трлн грн у 2021 році, а в 2024 році — близько 2,02 трлн грн [10]. Дані ДПС для 2023 року дають окремий фіскальний орієнтир на рівні 1,21 трлн грн податкових платежів [11].

Після спаду 2022 року промислова податкова база частково відновлювалася. Для переробної промисловості зафіксовано зростання податкових надходжень на 23,6% у 2024 році та на 48% у січні–лютому 2025 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року [12]. Для А3 цей сигнал треба використовувати обережно: добривний сегмент, фармсубстанції, полімери та базова хімія мають різну залежність від енергії, імпорту, логістики й ринків збуту.

Трудовий вимір посилює картину звуження. У 2022 році в хімічній промисловості України працювала 125 851 особа на 5 694 підприємствах, тоді як у довоєнний період 2019–2021 років великий і середній сегмент налічував понад 1 600 підприємств із приблизною чисельністю 140–150 тис. працівників [13], [18]. На цей секторний удар наклався загальний шок ринку праці: МОП зафіксувала втрату 4,8 млн робочих місць в Україні після початку вторгнення, а 60% внутрішньо переміщених осіб залишилися без роботи [13].

Заробітна плата є окремим обмеженням для відновлення. У першому кварталі 2025 року середня зарплата в переробній промисловості становила 26 245 грн на місяць, а в третьому кварталі — 29 322 грн на місяць. Для порівняння, ІТ-сектор мав 65 419 грн на місяць, фінансовий сектор — 50 057 грн на місяць [14]. Це створює конкуренцію за технічних працівників, інженерів, операторів і управлінців. Для хімічної промисловості кадровий дефіцит стосується чисельності, кваліфікації, утримання персоналу, безпеки робочих місць і здатності підприємств платити зарплати, сумісні з виробничими ризиками.

** Для хімічної промисловості енергетичний фактор визначає поточні витрати та саму можливість виробляти аміак, карбамід, мінеральні добрива, метанол, частину базових органічних продуктів і пов’язані промислові матеріали. Природний газ у цьому секторі працює водночас як сировина і як енергоносій. Сировина та природний газ формують 50–60% загальних витрат у собівартості хімічної продукції [3]. Це означає, що стабільний попит потребує доповнення прогнозованою ціною газу, електроенергії та логістики.

Ця залежність особливо критична для добривного сегмента. Аміак і карбамід не можна аналізувати як звичайні промислові товари з енергетичною надбавкою в собівартості. Газ входить у технологічну основу продукту, тому зміна його ціни прямо змінює межу рентабельності. Якщо підприємство купує газ на короткому ринку, а продає продукцію в умовах конкуренції з імпортом або з виробниками, які мають дешевшу енергетичну базу, український виробник отримує структурну цінову вразливість.

Електроенергія формує другий контур ризику. Українська енергосистема після 2022 року працює в умовах пошкодженої генерації, імпортної залежності в окремі періоди та високої чутливості до атак по мережах. IEA окремо фіксує системну вразливість енергетичної інфраструктури України в умовах атак, генераційних обмежень і зимового навантаження [22]. Для хімічної промисловості це означає ризик дорожчої електроенергії та ризик нестабільності для безперервних або напівбезперервних технологічних процесів.

Проблема тарифів має зовнішній вимір. У контрольованому бенчмарку для енергоємної промисловості зафіксовано, що промислова електроенергія в Україні в окремий період була дорожчою, ніж у Польщі, Румунії, Угорщині та Словаччині; також наведено перевищення над Німеччиною на 34% і над Швецією у 3,5 раза [21]. Цей показник походить із ширшого енергоємного промислового контексту, але його логіка прямо релевантна для А3: енергоємні сектори конкурують продуктом і енергетичною базою.

Конкурентний тиск посилюється через сусідні ринки. Для Польщі використовується загальний індикатор промислового виробництва як контекст стабільнішої індустріальної траєкторії [20]. Для А3 такі дані треба читати як бенчмарк, а не як прямий прогноз. Вони показують, що українська хімія змагається з виробниками, які можуть мати краще керовану енергетичну базу, доступ до кредиту, страхування, логістики та довших контрактів.

Звідси випливає практичний висновок для інерційного сценарію: без вирішення енергетичного вузла хімічна промисловість зможе зберегти окремі робочі майданчики, але не поверне широку виробничу функцію. Для Черкаського «Азоту», «Рівнеазоту», ОПЗ, полімерного та базово-хімічного сегментів критичними стають чотири умови: довгі газові контракти, прогнозована промислова ціна електроенергії, технічна надійність постачання і можливість інвестувати в енергоефективність або власну генерацію.

** Інерційний прогноз для хімічної промисловості не може бути побудований як механічне повернення до довоєнного тренду. У 2019 році обсяг виробництва хімічної промисловості України оцінювався приблизно у 2,8 млрд доларів, а за попередні чотири роки галузь демонструвала середньорічне зростання близько 8%; у 2021 році її частка у ВВП досягала 3,3% [15]. Після 2022 року ця база змінилася: частина активів втратила доступ до нормального виробничого циклу, частина ринків була втрачена, а енергетичний фактор став центральним обмеженням для відновлення.

Головна особливість прогнозу — різна траєкторія підгалузей. Базова хімія та виробництво добрив зазнали найглибшого удару через газозалежність і концентрацію частини потужностей у східних регіонах. Полімерний сегмент зберіг проміжну позицію завдяки внутрішньому попиту на пакування та пов’язані матеріали. Фармацевтичний напрям виявився стійкішим через медичний попит і специфіку ринку [16]. Тому до 2030–2035 років хімічна промисловість не рухається однією кривою. Вона розпадається на кілька траєкторій: добривне ядро, базова хімія, полімери, фармсубстанції та заблоковані або недозавантажені активи.

Добривний сегмент формує нижню межу виробничої стабільності. У 2024 році діючі підприємства OSTCHEM виробили 1,8 млн тонн мінеральних добрив [2]. За інерційного сценарію цей контур може підтримувати виробництво, але не відновлює весь довоєнний масштаб галузі. Якщо енергетичні умови залишаються нестабільними, а великі активи на кшталт ОПЗ не отримують нового контрактного й інвестиційного режиму, добривне ядро працює як стабілізатор, а не як повний драйвер реіндустріалізації.

Експортна траєкторія також обмежує прогноз. У довоєнний період 2019–2021 років хімічна промисловість формувала близько 5–6% товарного експорту України, а у 2022 році її частка скоротилася приблизно до 3,5%; хімічний експорт оцінювався у 1,56 млрд доларів при загальному товарному експорті близько 44 млрд доларів [4]. За інерційним сценарієм експорт не відновлюється автоматично разом із випуском. Повернення на зовнішні ринки потребує стабільної собівартості, логістики, сертифікації, оборотного капіталу та довгих контрактів із покупцями.

Фіскальна частина прогнозу має читатися обережно. Переробна промисловість загалом забезпечує суттєву частину податкових надходжень, а в 2024 році для неї зафіксовано зростання податкових платежів на 23,6%; у січні–лютому 2025 року приріст становив 48% до відповідного періоду попереднього року [12]. Однак ці дані не можна прямо переносити на хімічну промисловість. За інерційним сценарієм фіскальний внесок А3 відновлюється повільніше, ніж переробка загалом, якщо добривний і базово-хімічний сегменти залишаються енергетично обмеженими.

У формальному вигляді інерційний прогноз можна подати як траєкторію від базового значення 2024 року з річним темпом, що залежить від енергії, ринків, трудової бази та доступу до капіталу. Для робочого ядра сектору припустимою є стабілізація або слабке зростання. Для газозалежної базової хімії без нових енергетичних умов — стагнація або слабке зниження. Для фармацевтичного й частини полімерного сегмента — помірніше відновлення. Така структура не дає одного агрегованого числа для всієї галузі, але краще відображає реальну промислову ситуацію.

Висновок для 2030–2035 років: інерційний сценарій зберігає хімічну промисловість як важливу, але звужену частину переробної бази. Вона підтримує аграрний сектор добривами, зберігає окремі виробничі компетенції та частину податкової ролі, проте не повертається до довоєнної експортної й виробничої ваги без окремої енергетичної, інвестиційної та технологічної політики. У цьому сценарії головний ризик — повільне закріплення нижчої промислової траєкторії.

** Оцінка втрачених можливостей у хімічній промисловості має охоплювати чотири окремі площини: виробництво, експорт, фіскальний внесок і робочі місця. Ці площини мають різні одиниці виміру, тому їх потрібно аналізувати окремо: долари випуску, долари експорту, гривні податкових надходжень і кількість зайнятих. Коректна логіка полягає у порівнянні базової або довоєнної траєкторії з інерційною траєкторією після 2022 року.

Виробнича втрата починається з розриву між довоєнною динамікою і поточним робочим ядром. У 2019 році обсяг виробництва хімічної промисловості оцінювався приблизно у 2,8 млрд доларів, а попередні роки давали середньорічний темп зростання близько 8% [15]. Після 2022 року цей темп потребує глибокої корекції. Робоче ядро сектору зберігається через виробництво добрив: у 2024 році Черкаський «Азот» і «Рівнеазот» разом виробили 1,8 млн тонн мінеральних добрив [2]. Цей показник підтверджує операційну спроможність частини сектору, але не відтворює повний довоєнний контур базової хімії, полімерів, портової хімії та частини східних виробничих майданчиків.

Експортна втрата є найбільш видимою у валютному вимірі. За даними Observatory of Economic Complexity, у 2022 році Україна експортувала хімічної продукції на 1,56 млрд доларів, посівши 70-те місце серед експортерів хімікатів; у довоєнному 2021 році обсяг хімічного експорту оцінювався на рівні 2,5–3,0 млрд доларів [17]. Інший контрольований експортний контур фіксує, що частка хімічної продукції в товарному експорті України зменшилася з приблизно 5–6% у 2019–2021 роках до близько 3,5% у 2022 році [4]. Це означає втрату частини валютної виручки, зовнішньоринкової присутності й контрактної позиції українських виробників.

Фіскальна втрата потребує окремої методики. Публічні податкові дані краще відображають переробну промисловість загалом, ніж вузьку хімічну галузь. У наявному контурі переробна промисловість стабільно забезпечує 17,6–17,9% податкових надходжень зведеного бюджету, а в 2024 році податкові надходження від переробної промисловості зросли на 23,6% [10], [12]. Для А3 ці цифри задають рамку розрахунку, але секторний фіскальний ефект має обчислюватися через частку хімії в переробці або через окремий податковий набір.

Зайнятість показує соціальну ціну звуження. За даними CEFIC, у 2022 році в хімічній промисловості України працювала 125 851 особа на 5 694 підприємствах, тоді як у довоєнний період великий і середній сегмент налічував приблизно 140–150 тис. працівників [18]. На цей секторний удар наклався загальний шок ринку праці: МОП фіксувала 4,8 млн втрачених робочих місць в Україні після початку війни [13]. Отже, втрачені можливості охоплюють скорочений випуск, меншу кількість промислових професій, слабшу регіональну зайнятість і втрату кваліфікацій.

Кадровий ризик продовжується через різницю в оплаті праці. У третьому кварталі 2025 року середня зарплата в переробній промисловості становила 29 322 грн на місяць, тоді як ІТ-сектор мав 65 419 грн, а фінансовий сектор — 50 057 грн [14]. Для хімії це означає, що інженери, технологи й оператори можуть переходити до секторів із вищою оплатою або залишати регіони з високими ризиками. У довгому прогнозі така міграція формує втрату людського капіталу, яку важко компенсувати швидким запуском обладнання.

Енергетичний фактор перетворює частину потенційного відновлення на відкладену можливість. Природний газ і сировина формують приблизно 50–60% собівартості хімічної продукції [3]. Коли ця частка поєднується з високими промисловими тарифами, ризиками електропостачання та конкуренцією з виробниками, які мають нижчу енергетичну базу, підприємство може залишатися технічно придатним до роботи, але економічно недозавантаженим.

Формула для сценарного розрахунку проста: втрачені можливості дорівнюють різниці між базовою траєкторією і фактичною або інерційною траєкторією в кожному році. Для виробництва це різниця між довоєнною траєкторією випуску й обсягом, який сектор може підтримати з поточним ядром. Для експорту — різниця між довоєнним діапазоном 2,5–3,0 млрд доларів і післявоєнною траєкторією. Для податків — різниця між секторною часткою в переробці та фактичними надходженнями. Для робочих місць — різниця між довоєнним кадровим контуром і зайнятістю, яку підтримує звужена виробнича база.

** Технологічна політика для хімічної промисловості має виходити з фактичних обмежень сектору. Для А3 потрібна прикладна програма модернізації, яка зменшує залежність від газу, підтримує добривний контур, розвиває фармсубстанції, засоби захисту рослин, полімерні матеріали й промислову хімію з вищою доданою вартістю. У 2023–2024 роках зафіксовано окремі сигнали відновлення в переробній промисловості та суміжних хімічних сегментах [12].

Перший технологічний пріоритет — енергоефективність і сировинна стратегія. У базовій хімії природний газ є технологічною сировиною для аміаку, карбаміду, метанолу та пов’язаних продуктів; сировина й газ формують приблизно 50–60% загальних витрат у собівартості хімічної продукції [3]. Модернізація А3 має починатися з контролю енерговитрат, теплової ефективності, стабільних газових контрактів, реконструкції агрегатів, автоматизації споживання енергії та процесів, які зменшують частку нестабільних сировинних витрат.

Другий пріоритет — добрива й агрохімія. Українська економіка має великий аграрний сектор, тому внутрішній попит на мінеральні добрива та засоби захисту рослин створює виробничий якір для хімічної промисловості. Цей контур підтримує продовольчий експорт, внутрішній аграрний цикл і частину промислової зайнятості. За інерційного сценарію він зберігає галузь у робочому стані; за трансформаційного сценарію може стати базою для модернізації азотної хімії, локалізації агрохімічних продуктів і розвитку сервісної моделі для аграрного виробництва.

Третій пріоритет — фармсубстанції та медичні хімічні входи. Цей сегмент більше залежить від стандартів, якості, лабораторної інфраструктури, регуляторної відповідності, контрактного виробництва й кадрів. Для реіндустріалізації це важливо: фармацевтична хімія не компенсує обсягів азотної хімії в тоннах, але може створювати вищу додану вартість, технологічні робочі місця і меншу залежність від великої енергомісткої інфраструктури.

Четвертий пріоритет — полімери, пакування і матеріали для відбудови. Внутрішній попит на будівництво, ремонт, логістику, харчову промисловість і медицину підтримує потребу в полімерних матеріалах, пластиках, ізоляційних і пакувальних рішеннях. Для цього сегмента потрібна інша технологічна логіка, ніж для аміаку: компаундування, переробка, рецептури, контроль якості, імпортозаміщення, сертифікація та зв’язок із машинобудуванням і будівельними матеріалами. Його розвиток має бути пов’язаний із реальними ланцюгами попиту.

П’ятий пріоритет — експортна відповідність. Після 2022 року частка хімічної продукції в товарному експорті України скоротилася з приблизно 5–6% у довоєнному періоді до близько 3,5% [4]. Повернення цієї частки потребує відновлення обсягів, стандартів якості, екологічної документації, стабільності партій, контрактного виробництва, сертифікації та здатності працювати з європейськими вимогами до походження, безпеки, емісій і простежуваності. Експортна модернізація має бути окремою частиною політики А3.

Цифровізація має бути виробничим інструментом. Цифрові двійники, адитивне виробництво та промислові системи управління можуть бути орієнтирами для модернізації, але потребують окремої перевірки саме для А3 [19]. Для хімії найближчий практичний ефект мають цифрові системи контролю якості, енергоменеджмент, прогнозне обслуговування обладнання, лабораторні інформаційні системи, контроль партій і простежуваність сировини. Такі інструменти зменшують втрати, підвищують керованість і дають дані для інвестиційних рішень.

Інструменти промислової політики мають відповідати цим трекам. Для газоємних підприємств потрібні енергетичні контракти, модернізаційні кредити, механізми страхування і технічні аудити. Для фармсубстанцій і агрохімії — лабораторії, регуляторна підтримка, гранти на прикладні розробки і програми контрактного виробництва. Для полімерів — зв’язок із будівництвом, медициною, харчовою промисловістю й переробкою відходів. Для експорту — стандарти, сертифікація, логістичні коридори і торговельне просування.

** Хімічна промисловість України зберігає робоче ядро, передусім у виробництві мінеральних добрив: у 2024 році Черкаський «Азот» і «Рівнеазот» разом виробили 1,8 млн тонн продукції [2]. Це важливий промисловий сигнал. Галузь має діючі підприємства, технологічну компетенцію, виробничий персонал і внутрішній попит з боку аграрного сектору. Водночас цей показник фіксує виживання сектору у звуженій конфігурації.

Перший стратегічний висновок: А3 треба відновлювати як систему, а не як набір окремих заводів. Добривний сегмент підтримує промисловий мінімум, але не закриває всі функції хімії: базову хімію, полімери, фармсубстанції, агрохімію, портову хімію, матеріали для будівництва, пакування та промислові входи для інших секторів. Якщо політика зосередиться лише на підприємствах, які вже працюють, Україна збереже частину виробництва, але не поверне повну галузеву роль.

Другий висновок стосується експорту. Частка хімічної продукції в товарному експорті України скоротилася з приблизно 5–6% у 2019–2021 роках до близько 3,5% у 2022 році, а частка хімічної промисловості в загальному промисловому виробництві зменшилася з 6,4% до 2,6% [4]. Це означає, що А3 втратив частину валютної, податкової й виробничої функції. Відновлення експорту має стати окремим напрямом політики: стандарти, сертифікація, логістика, контрактне виробництво, стабільність партій і повернення на зовнішні ринки.

Третій висновок — енергетичний. Для базової хімії газ є одночасно сировиною та енергоносієм, а сировина й природний газ формують приблизно 50–60% собівартості хімічної продукції [3]. Тому енергетична політика для А3 є частиною промислової політики. Без прогнозованих газових контрактів, промислової ціни електроенергії, стабільного постачання, енергоефективності та власної генерації частина підприємств залишатиметься технічно придатною, але економічно недозавантаженою.

Четвертий висновок — великі активи не можна рахувати як автоматичне майбутнє зростання. Одеський припортовий завод має значні проектні й перевантажувальні потужності, але його поточна роль залежить від власницького режиму, боргів, контрактів, енергетичної бази й логістики; урядовий контур уже перейшов до приватизаційної логіки [7], [9]. У сценарному аналізі такі активи мають іти окремим блоком: як резерв, як реструктуризаційний кейс або як потенційний трансформаційний проект. В інерційному сценарії вони не повинні автоматично додаватися до відновлення.

П’ятий висновок — кадровий. Хімічна промисловість має професійну структуру, яку складно швидко замінити: інженери, технологи, оператори, лабораторні спеціалісти, ремонтні команди, виробничі менеджери. У 2022 році в українській хімічній промисловості працювала 125 851 особа, а в 2025 році середня зарплата в переробній промисловості залишалася суттєво нижчою, ніж в ІТ та фінансовому секторі [18], [14]. Це означає, що відновлення А3 потребує обладнання, капіталу, політики утримання, підготовки й повернення промислових кадрів.

Шостий висновок — R&D має бути прикладним. Для А3 важливі технології, що вирішують конкретні вузли: енергоефективність, контроль якості, фармсубстанції, агрохімія, полімери, цифрове управління процесами, експортна відповідність і лабораторна інфраструктура. Цифрові промислові інструменти можуть мати цінність лише тоді, коли прив’язані до реальних виробничих обмежень [19].

Підсумковий висновок для 2030–2035 років: інерційний сценарій зберігає українську хімічну промисловість як важливу, але звужену частину промислової бази. Вона здатна підтримувати аграрний сектор, частину переробки, податкові надходження й регіональну зайнятість. Проте без окремої енергетичної, експортної, кадрової та технологічної політики сектор не поверне довоєнну промислову вагу. Реіндустріалізаційний сценарій для А3 має починатися з робочого ядра, але завершуватися ширшим завданням: повернути Україні хімічну промисловість як виробника базових матеріалів, технологічних входів і продукції з вищою доданою вартістю.

** [1] Chemistry World. Ukraine’s chemicals industry survives weeks of war. URL: https://www.chemistryworld.com/news/ukraines-chemicals-industry-survives-weeks-of-war/4015522.article [2] Group DF. OSTCHEM plants produced 1.8 million tons of mineral fertilizers in 2024. URL: https://groupdf.com/en/press-center/news/ostchem-plants-produced-1-8-million-tons-of-mineral-fertilizers-in-2024/ [3] НДІТЕХІМ. Галузевий ресурс щодо хімічної промисловості та собівартості. URL: https://nditekhim.com.ua [4] Кабінет Міністрів України. Ukrainian exports in 2024 increased by 13.4% to USD 41 billion — Yuliia Svyrydenko. URL: https://www.kmu.gov.ua/en/news/ukrainskyi-eksport-u-2024-rotsi-zris-na-134-do-41-mlrd-iuliia-svyrydenko [5] OSTCHEM. Азотне виробництво групи. URL: http://www.ostchem.com/uk/o-kompanii/proizvodstvo/azot [6] GMK Center. OSTCHEM plants produced 1.8 million tons of mineral fertilizers in 2024. URL: https://gmk.center/en/news/ostchem-plants-produced-1-8-million-tons-of-mineral-fertilizers-in-2024/amp/ [7] Одеський припортовий завод. Довідкова сторінка. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4 [8] Forbes Ukraine. Четверта спроба: уряд знову виставив Одеський припортовий завод на продаж. URL: https://forbes.ua/company/chetverta-sproba-uryad-znovu-vistaviv-odeskiy-priportoviy-zavod-na-prodazh-upyatero-deshevshe-nizh-desyat-rokiv-tomu-chi-budut-pokuptsi-29082025-32256 [9] Міністерство економіки України. Уряд розпочав процес приватизації ОПЗ. URL: https://me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=79c16100-0faa-4655-9199-984f151af2a0&title=UriadRozpochavProtsesPrivatizatsiiOpz [10] Міністерство фінансів України / Minfin index. Доходи зведеного бюджету України. URL: https://index.minfin.com.ua/ua/finance/budget/cons/income/ [11] Державна податкова служба України. Новини та податкові надходження. URL: https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/742510.html [12] Українські Новини. Переробна промисловість, оптова та роздрібна торгівля забезпечили понад 34% податкових надходжень. URL: https://ukranews.com/ua/news/1128762-pererobna-promyslovist-optova-ta-rozdribna-torgivlya-zabezpechyly-ponad-34-podatkovyh-nadhodzhen-v [13] International Labour Organization. ILO: 4.8 million jobs have been lost in Ukraine since the start of the Russian aggression. URL: https://www.ilo.org/resource/news/ilo-4-8-million-jobs-have-been-lost-ukraine-war [14] Minfin index. Середня заробітна плата в Україні. URL: https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/average/ [15] UkraineInvest. Chemicals. URL: https://ukraineinvest.gov.ua/en/industries/chemicals/ [16] Promoboz. Україна у полум’ї війни: огляд фармацевтичного ринку за період з лютого 2022 по квітень 2023 р. URL: https://promoboz.com/en/journal/2023/4-97-september/ukrayina-u-polum-yi-vijny-oglyad-farmatsevtychnogo-rynku-za-period-z-lyutogo-2022-po-kviten-2023-r/ [17] Observatory of Economic Complexity. Chemical products — Ukraine export profile. URL: https://oec.world/en/profile/bilateral-product/chemical-products/reporter/ukr [18] Cefic. Landscape of the European Chemical Industry — Ukraine. URL: https://cefic.org/a-pillar-of-the-european-economy/landscape-of-the-european-chemical-industry/ukraine/ [19] Fortune Business Insights. 3D Printing Market. URL: https://www.fortunebusinessinsights.com/3d-printing-market-101902 [20] Trading Economics. Poland Industrial Production. URL: https://tradingeconomics.com/poland/industrial-production [21] GMK Center. Decarbonization of Ukraine’s steel industry: the European way. URL: https://gmk.center/en/posts/decarbonization-of-ukraine-s-steel-industry-the-european-way [22] International Energy Agency. Ukraine’s energy system under attack. URL: https://www.iea.org/reports/ukraines-energy-security-and-the-coming-winter/ukraines-energy-system-under-attack

** A3 / Хімічна промисловість — підкластер секторного аналізу, що охоплює хімічну промисловість. Хімічна промисловість — сукупність підприємств і виробничих ланцюгів, які виробляють хімічні продукти, сировину, промислові матеріали, добрива, полімери та хімічні компоненти для інших секторів. Добривне ядро — підтверджена робоча частина А3 після 2022 року, насамперед Черкаський «Азот» і «Рівнеазот». Базова хімія — енерго- та сировинно-залежні продукти, зокрема аміак, карбамід, метанол та інші продукти, де газ є технологічною сировиною або ключовим енергоносієм. Полімерний сегмент — частина хімічної промисловості, пов’язана з полімерними матеріалами, пластиками, пакуванням, ізоляційними матеріалами та суміжними виробами. Фармсубстанції — хімічні речовини або активні інгредієнти, що використовуються у виробництві лікарських засобів і медичних продуктів. Агрохімія — засоби захисту рослин, добрива та інші хімічні продукти, що підтримують аграрне виробництво. Робоче ядро — частина сектору, яка має підтверджене виробництво після 2022 року і використовується як фактична база для інерційного сценарію. Заблокована потужність — потужність, яка формально існує або існувала, але не працює повноцінно через війну, окупацію, пошкодження, борги, нестачу енергії, логістичні бар’єри або власницькі проблеми. Резервна потужність — потужність, яка може мати значення для трансформаційного сценарію, але не додається автоматично до інерційного прогнозу. Інерційний сценарій — траєкторія до 2030–2035 років, у якій сектор зберігає наявні обмеження. Трансформаційний сценарій — альтернативна траєкторія, у якій сектор отримує енергетичні, інвестиційні, технологічні та експортні умови для глибшого відновлення. Базова траєкторія — довоєнна або контрольна траєкторія, з якою порівнюється інерційний сценарій. Втрачена можливість — різниця між базовою траєкторією і фактичною або інерційною траєкторією за окремим виміром: виробництво, експорт, податки або зайнятість. Фіскальний внесок — податковий або бюджетний внесок сектору; для А3 потребує обережного розрахунку згори вниз, якщо вузькі секторні дані відсутні. Сировинна залежність від газу — залежність сектору від природного газу не лише як енергоносія, а як технологічної сировини для виробництва аміаку, карбаміду та інших продуктів. Тиск собівартості — сукупний вплив газу, електроенергії, сировини, логістики, зарплат і фінансування на рентабельність виробництва. Неповний часовий ряд — набір даних, у якому є окремі роки або точки, але немає повної послідовної статистики для всього періоду. Точкове спостереження — один підтверджений показник за конкретний період, який не є повним часовим рядом. Сценарна конструкція — аналітична побудова, що використовує факти, припущення й формулу для прогнозу, але не є офіційним прогнозом. GAP — відсутня або недостатня інформація, яку не можна замінювати здогадкою.

**

Підприємство / група | Сегмент | Поточний статус у звіті | Підтверджений показник | SourceID OSTCHEM | Азотні добрива | ключовий корпоративний контур добривного виробництва | група включає Черкаський «Азот», «Рівнеазот», Сєвєродонецький «Азот» і «Стирол» | S210, S211 Черкаський «Азот» | Азотні добрива | робоче ядро | близько 1,4 млн тонн добрив у 2024 році | S253 «Рівнеазот» | Азотні добрива | робоче ядро | 407 тис. тонн добрив у 2024 році | S253 Сєвєродонецький «Азот» | Азотна хімія | статус потребує окремої верифікації | GAP | S210/S211 \+ GAP «Стирол» | Азотна хімія | статус потребує окремої верифікації | GAP | S210/S211 \+ GAP Одеський припортовий завод | Аміак, карбамід, перевалка | стратегічний недозавантажений актив | 900 тис. тонн/рік проектної потужності аміаку; 4,0 млн тонн/рік перевалки аміаку; 3,5 млн тонн/рік перевалки карбаміду; 16 тис. тонн аміаку фактичного виробництва у 2024 році | S214, S215, S216 Сумихімпром | Добрива / базова хімія | дані неповні | GAP | потрібне розширення джерел ДніпроАзот | Хлор, каустична сода, азотна хімія | дані неповні | GAP | потрібне розширення джерел Полімерні виробники | Полімери, пластики, пакування | реєстр не завершено | GAP | потрібне розширення джерел Виробники фармсубстанцій | Фармсубстанції | реєстр не завершено | GAP | потрібне розширення джерел

Показник | Період | Значення | Статус даних | SourceID Продажі хімічної продукції | Q1 2022 до Q1 2021 | приблизно −30% | точкове спостереження | S205 Місячні продажі хімічної продукції | березень 2022 | близько 160 млн дол. США | точкове спостереження | S205 Виробництво мінеральних добрив активними підприємствами OSTCHEM | 2024 | 1,8 млн тонн | готове точкове значення | S253 Виробництво Черкаського «Азоту» | 2024 | близько 1,4 млн тонн | готове точкове значення | S253 Виробництво «Рівнеазоту» | 2024 | 407 тис. тонн | готове точкове значення | S253 Оцінка виробництва хімічної промисловості | 2019 | близько 2,8 млрд дол. США | точкове спостереження | S222 Частка хімічної продукції в товарному експорті України | 2019–2021 | близько 5–6% | неповний ряд / діапазон | S244 Частка хімічної продукції в товарному експорті України | 2022 | близько 3,5% | точкове спостереження | S244 Хімічний експорт України | 2022 | близько 1,56 млрд дол. США | точкове спостереження | S240 Зайнятість у хімічній промисловості України | 2022 | 125 851 осіб | точкове спостереження | S237/S238 Частка сировини й природного газу в собівартості хімічної продукції | поточний контур | 50–60% | консервативний діапазон | S324 Податкові платежі саме А3 | 2019–2024 | GAP | відсутній вузький секторний ряд | потрібне розширення джерел

Y_t \= Y_2024 × (1 \+ g)^n

Y_t — показник у цільовому році. Y_2024 — базове значення 2024 року або останній підтверджений показник. g — річний темп інерційної траєкторії. n — кількість років після 2024 року.

Правило використання: без повної офіційної серії 2019–2024 формула не повинна давати один фінальний агрегований прогноз для всієї А3.

LO_t \= B_t − I_t

LO_t — втрачена можливість у році t. B_t — базова / довоєнна / контрольна траєкторія. I_t — інерційна траєкторія. ΣLO — накопичена втрата можливостей за період.

Правило використання: виробництво, експорт, податки й робочі місця рахуються окремо. Їх не можна складати в один загальний показник без єдиної одиниці виміру.

Поле даних | Статус для публічного моделювання повний ряд виробництва KVED 20/21/22 за 2019–2024 | не готово податкові платежі саме А3 | не готово повна таблиця потужностей за підприємствами | не готово споживання газу й електроенергії за підсекторами | не готово офіційний експортний ряд за HS/KVED-групами | не готово підтверджені R&D-витрати і портфель проектів | не готово повний регіональний розподіл зайнятості | не готово