Б4. Фінанси та інвестклімат: ціна ризику і межі інвестиційного відновлення України до 2035 року

Public

** Україна має широкий портфель секторів, де інвестиційна потреба очевидна: енергетика, транспорт, житло, переробна промисловість, оборонно-промислова база, будівельні матеріали, агросектор, машинобудування та інфраструктура експорту. У межах B4 ключове питання полягає в іншому: за яких фінансових, валютних, правових і безпекових умов ці напрями можуть перетворитися на довгий капітал. Інвестор оцінює повний цикл входу, роботи й виходу: захист активу, імпорт обладнання, доступ до кредиту, обслуговування боргу, валютні платежі, репатріацію доходу, страхування ризику та можливість продати частку. Саме цей набір умов формує ціну ризику.

Масштаб завдання задає жорстку рамку. RDNA5 оцінює потреби України у відновленні та реконструкції майже у 588 млрд доларів США на десятирічний горизонт; прямі пошкодження перевищують 195 млрд доларів США, а пріоритетні потреби на 2026 рік становлять понад 15 млрд доларів США [1]. Такий обсяг виходить за межі бюджетного або донорського фінансування. Держава і партнери можуть підтримувати критичну інфраструктуру, обороноздатність, соціальну стабільність і перші хвилі відновлення. Промислова модернізація вимагає довшого приватного капіталу, який заходить лише тоді, коли ризик має вимірювану, страховану й керовану форму. (World Bank)

Поточна макрофінансова рамка показує, чому ціна ризику залишається високою. У березні 2026 року Національний банк залишив облікову ставку на рівні 15% річних, пояснюючи рішення ризиками інфляційного тиску, потребою підтримувати привабливість гривневих інструментів і стійкість валютного ринку [3]. Для інвестора це означає високу базову вартість гривневого ресурсу. Така ставка допомагає утримувати макрофінансову стабільність, але підвищує вимоги до дохідності промислових проєктів, особливо коли строк окупності довгий, обладнання імпортне, а актив фізично вразливий. (Національний банк України)

Валютна стійкість також має подвійну роль. Станом на 1 квітня 2026 року міжнародні резерви України становили 51,998 млрд доларів США [3]. Це підтримує здатність НБУ згладжувати валютні шоки та обмежувати курсову волатильність. Водночас резерви залежать від інтервенцій, боргових платежів і надходжень зовнішньої допомоги. Тому інвестор сприймає валютний режим як один із головних елементів оцінки проєкту: важливо не лише ввезти капітал, а й мати зрозумілу траєкторію платежів, дивідендів, обслуговування боргу та виходу з інвестиції. (Національний банк України)

Ціна ризику формується на перетині п’яти каналів. Перший — безпека активу: виробничі майданчики, енергетика, логістика й обладнання залишаються вразливими до воєнних подій. Другий — кредит: банківська система відновлює кредитування, але довгі промислові позики залишаються дорогими та ризикованими. Третій — валютний режим: поступове пом’якшення обмежень покращує інвестиційні умови, але повна нормалізація руху капіталу ще не сформована. Четвертий — суверенний рейтинг: після реструктуризацій сигнал став кращим, проте Україна лишається в зоні високого країнового ризику. П’ятий — інституційна довіра: правила, судовий захист, прозорість проєктів і сталість політики визначають реальний дисконт, із яким інвестор оцінює український актив.

Головна фінансова проблема реіндустріалізації полягає у вартості перетворення секторних можливостей на капітал. Воєнне страхування, гарантії, співфінансування, кредитні лінії розвитку, валютна передбачуваність, прозорі проєктні пайплайни і захист прав інвестора дають точковий ефект, коли працюють окремо. Коли ці інструменти зібрані в одну інвестиційну архітектуру, вони знижують ціну ризику системно.

ІІ: відновлений сигнал довіри без повного інвестиційного циклу** Прямі іноземні інвестиції є першим кількісним індикатором B4, але їх потрібно читати як сигнал довгострокової довіри. За методологією НБУ, прямі інвестиції — це транскордонні інвестиції, які дають інвестору контроль або суттєвий вплив на підприємство; у статистиці вони відображаються через потоки, позиції, доходи, країнову, регіональну та секторальну структуру [5]. Для інвестиційного клімату це означає, що ПІІ показують готовність інвестора фінансувати актив, залишатися в його управлінні, підтримувати дочірню структуру, реінвестувати прибуток або брати участь у борговому фінансуванні.

Динаміка України після 2021 року демонструє розрив між довоєнною інвестиційною траєкторією та воєнною адаптацією. За даними UNCTAD, вхідні ПІІ в Україну становили 7,32 млрд доларів США у 2021 році, впали до 531 млн доларів США у 2022 році, відновилися до 4,485 млрд доларів США у 2023 році та знизилися до 3,329 млрд доларів США у 2024 році. Падіння 2024 року до 2023 року становило 25,8% [4]. Це не є повним обвалом довіри, оскільки інвестиційний потік зберігся навіть у воєнному середовищі. Проте це також не є поверненням до довоєнного інвестиційного циклу: обсяг 2024 року становив менше половини рівня 2021 року. (UN Trade and Development (UNCTAD))

Порівняння з регіональними економіками показує масштаб недоотриманого капіталу. У 2024 році Польща залучила 12,74 млрд доларів США вхідних ПІІ, Румунія — 6,201 млрд доларів США, Україна — 3,329 млрд доларів США [4]. Це порівняння не є рейтингом інвестиційної якості, оскільки Польща і Румунія працюють без повномасштабної війни на власній території та мають іншу якість безпекового, валютного й правового ризику. Але воно показує порядок капіталу, який отримують сусідні промислові економіки за нижчої ціни ризику. (UN Trade and Development (UNCTAD))

Частка ПІІ у валовому нагромадженні основного капіталу також підтверджує обмеженість поточного відновлення. За UNCTAD, у 2021 році вхідні ПІІ дорівнювали 27,7% GFCF України, у 2022 році — 2,8%, у 2023 році — 14,8%, у 2024 році — 9,6% [4]. Іноземний капітал знову став помітним джерелом інвестицій, але його масштаб ще недостатній для промислового оновлення. Реіндустріалізація потребує масового оновлення виробничих потужностей, енергетичної автономії, логістичних вузлів, переробки, машинобудування та інфраструктури експорту. (UN Trade and Development (UNCTAD))

Окрема методологічна проблема полягає в точності воєнної статистики. У березні 2026 року НБУ повідомив про перегляд показників міжнародної інвестиційної позиції за 2014–2025 роки після отримання нових звітних даних і оновлення методики оцінки валютної готівки поза банками [5]. Аналіз ПІІ має залишатися відкритим до ревізій і не повинен будувати надмірно точних висновків на попередніх рядах.

Глобальний фон додатково ускладнює повернення довгого капіталу. UNCTAD у World Investment Report 2025 фіксує, що базові глобальні потоки ПІІ у 2024 році скоротилися на 11%, попри формальне зростання загального показника до 1,5 трлн доларів США через волатильні фінансові потоки через окремі європейські юрисдикції [4]. Україна конкурує за капітал у період, коли продуктивні інвестиції у світі рухаються обережніше, а інфраструктура, енергетика, технології та індустрії створення робочих місць у багатьох економіках недоотримують фінансування. (UNCTAD Investment Policy Hub)

ПІІ в Україні після 2022 року відновилися як сигнал життєздатності інвестиційної довіри, але ще не стали достатнім циклом реіндустріалізації. Вони показують, що частина іноземного капіталу готова залишатися або повертатися навіть у воєнних умовах. Водночас їхній обсяг, структура та частка в GFCF свідчать, що приватний зовнішній капітал поки не може самостійно закрити потребу промислової модернізації. Перехід від сигналу до циклу потребує системи зниження ризику: воєнного страхування, гарантій, прозорих проєктних пайплайнів, прогнозованого валютного регулювання, режиму репатріації доходів, доступу до кредиту та стабільної судово-регуляторної рамки.

** Кредитний канал є другим ключовим індикатором B4 після прямих іноземних інвестицій. Якщо ПІІ показують готовність зовнішнього капіталу входити в українські активи, то банківське кредитування показує здатність внутрішньої фінансової системи підтримувати бізнес, оборотний капітал, модернізацію, енергоефективність, локалізацію виробництв і відновлення потужностей. У логіці цього звіту кредит є каналом, через який ціна ризику перетворюється на реальну вартість інвестиційного рішення.

Після повномасштабного вторгнення банківська система спочатку працювала в режимі збереження ліквідності, капіталу та платоспроможності. У 2025 році акцент змістився: НБУ зафіксував прискорення чистого гривневого корпоративного кредитного портфеля до 9,5% квартал до кварталу і 28,4% рік до року у першому кварталі 2025 року. Найчастіше банки нарощували кредити аграріям, оптовій торгівлі, будівельним компаніям і машинобудівним підприємствам [6]. Для реіндустріалізації це важлива зміна: кредитний канал знову почав підтримувати не тільки виживання бізнесу, а й окремі інвестиційні рішення.

Відновлення кредитування не дорівнює появі достатнього довгого промислового ресурсу. У першому кварталі 2025 року ринкові ставки за гривневими кредитами бізнесу в середньому становили 15,5% річних, а банки з іноземним капіталом пропонували найнижчу середню ставку — 13,6% [6]. У березні 2026 року НБУ залишив облікову ставку на рівні 15% річних, пояснюючи це ризиками інфляційного тиску, погіршенням очікувань і потребою підтримувати привабливість гривневих інструментів та стійкість валютного ринку [3]. Така політика виконує стабілізаційну функцію, але для промислового інвестора вона задає високу базову ціну грошей, особливо коли проєкт має довгий строк окупності, імпортну складову обладнання та воєнний ризик активу. (Національний банк України)

Якість портфеля поступово поліпшує умови для кредитної експансії. НБУ повідомив, що чисті гривневі кредити бізнесу та домогосподарствам зростали швидко другий рік поспіль і за 2025 рік збільшилися більш ніж на третину [6]. Така динаміка відрізняє поточну ситуацію від попередніх криз: кредитний канал відновлюється після шоку і поступово стає одним із факторів банківської прибутковості та активності. (Національний банк України)

Ключове розмежування для B4 проходить між кредитним відновленням і інвестиційною достатністю кредиту. Перше вже відбувається: банки мають ліквідність, прибутковість, поліпшену якість портфеля і зростання попиту. Друге залишається обмеженим: промислова модернізація потребує позик на довші строки, нижчу реальну ставку, кращу заставну логіку, гарантії, страхування воєнних ризиків, передбачуваний валютний режим і можливість фінансувати імпортне обладнання. Без цих умов кредитування підтримуватиме адаптацію бізнесу, але не створить достатньої маси довгого капіталу для реіндустріалізації.

Кредитний канал України у 2025–2026 роках виходить із фази оборонної стабілізації. Банки активніше кредитують бізнес, ринкове кредитування поступово відновлюється, а державні програми закривають частину ризикових сегментів. Проте інерційна траєкторія не гарантує промислового ривка. Щоб кредит став двигуном реіндустріалізації до 2030–2035 років, він має бути вбудований у ширшу інвестиційну архітектуру: довгі гарантії, воєнне страхування, розвиткові кредитні лінії, прогнозовані валютні правила, підтримка CAPEX і зниження країнового ризику.

** Валютні обмеження є одним із найчутливіших елементів інвестиційного клімату України. Для макрофінансової стабільності вони виконують захисну функцію: зменшують тиск на резерви, обмежують непродуктивний відплив капіталу, підтримують керованість валютного ринку та дають НБУ простір для інтервенцій. Для інвестора вони формують інше питання: чи можна ввезти капітал, оплатити імпортне обладнання, обслуговувати зовнішній борг, захеджувати валютний ризик, репатріювати дивіденди й вийти з проєкту без непрогнозованого регуляторного бар’єра.

У 2025–2026 роках НБУ перейшов до поступового пом’якшення валютних обмежень, але це не означає повного відкриття руху капіталу. У травні 2025 року регулятор запровадив стимулюючу логіку валютної лібералізації: українські підприємства можуть проводити частину валютних операцій понад чинні ліміти в межах інвестиційного ліміту, який дорівнює сумі валюти, залученої з\-за кордону до статутного капіталу після 12 травня 2025 року [7]. До таких операцій належать платежі за старий імпорт, повернення авансів нерезидентам, виконання зобов’язань за старими зовнішніми кредитами та фінансування власних іноземних підрозділів.

Ця конструкція має пряме значення для боргових і платіжних зобов’язань бізнесу. Станом на 1 квітня 2025 року основний борг українських компаній за зовнішніми незабезпеченими кредитами становив майже 14 млрд доларів США, а прострочені проценти перевищували 7 млрд доларів США; окремо компанії повідомляли про потребу сплатити 3,2 млрд доларів США за товари, поставлені до 23 лютого 2021 року [7]. НБУ прямо вказував, що повний дозвіл таких платежів мав би суттєві наслідки для валютного ринку та резервів, тому платежі прив’язуються до нового іноземного капіталу. Для інвестора це змішаний сигнал: історичні зобов’язання не ігноруються, але їх погашення залишається залежним від нових валютних надходжень.

Другий важливий блок — дивіденди й хеджування. У серпні 2025 року НБУ дозволив компаніям репатріювати дивіденди за 2023 рік у межах загального місячного ліміту, еквівалентного 1 млн євро [7]. Регулятор пояснював, що це має посилити довіру міжнародних інвесторів і підтримати залучення нових інвестицій без суттєвого додаткового попиту на валюту. Тоді ж були розширені можливості валютного хеджування, зокрема через NDF-операції для продажу валюти за гривню. Це не усуває валютний ризик, але робить його більш керованим для компаній із імпортною складовою, валютним боргом або майбутніми дивідендними платежами.

У січні 2026 року НБУ додав кредитний ліміт для коштів, залучених з\-за кордону після 1 січня 2026 року. У межах такого ліміту бізнес може проводити операції стимулюючої валютної лібералізації: погашати старі кредити, оплачувати окремі старі імпортні поставки, фінансувати власні іноземні підрозділи та репатріювати дивіденди понад установлені ліміти. Для таких нових зовнішніх позик застосовуються умови, зокрема максимальна ставка 12% річних і заборона дострокового погашення [8]. Для інвестора це означає, що новий борговий ресурс може фінансувати проєкт і частково розблоковувати історичні валютні обмеження.

У 2026 році валютне регулювання також почало точніше працювати з окремими секторами та інституційними механізмами. НБУ збільшив граничні строки розрахунків для експорту окремої аграрної та спеціалізованої техніки зі 180 до 270 днів для операцій з 1 березня 2026 року, пов’язуючи це зі стимулюванням машинобудування, виробництва, інвестицій, робочих місць і валютної виручки [9]. Це показує, що валютна політика дедалі більше має секторну логіку: пріоритетні напрями отримують гнучкіші правила, якщо це не створює неконтрольованого тиску на валютний ринок.

Валютна політика України перебуває між двома цілями. Перша — зберегти макрофінансову стабільність воєнної економіки. Друга — повернути інвестору передбачувану логіку входу, операційного руху коштів і виходу. Поточний режим уже не є суто оборонним заморожуванням: він містить інвестиційні, кредитні, дивідендні, хеджингові та секторні механізми пом’якшення. Але він ще не є повною свободою руху капіталу. Для реіндустріалізації це означає, що валютні правила мають бути частиною інвестиційної пропозиції: інвестор повинен бачити не тільки секторний проєкт, а й зрозумілу траєкторію репатріації доходу, обслуговування боргу, імпорту обладнання та виходу з капіталу.

** Суверенний рейтинг є стислим ринковим сигналом країнового ризику. Для інвестора він показує здатність держави обслуговувати борг і ширшу якість фінансового середовища: доступ до зовнішнього фінансування, стабільність відносин із кредиторами, передбачуваність політики, наявність міжнародної підтримки та ризик нових боргових або валютних обмежень. Саме тому B4 розглядає рейтинги як частину ціни ризику.

Після реструктуризації ВВП-варрантів наприкінці 2025 року рейтингова картина України стала менш дефолтною, але ще не стала інвестиційною. Fitch у грудні 2025 року підвищило довгостроковий рейтинг України в іноземній валюті до CCC після виходу з категорії restricted default [10]. Це суттєвий сигнал виходу з вузької дефолтної класифікації, але рівень CCC усе ще означає дуже високий кредитний ризик. (Reuters)

S&P дало схожий, але трохи сильніший сигнал. У січні 2026 року агентство підвищило суверенний рейтинг України до CCC+ з SD після завершення обміну ВВП-варрантів на нові цінні папери. Угода стосувалася близько 2,6 млрд доларів США і отримала понад 99% підтримки власників; агентство зберегло стабільний прогноз, вказуючи на керовані потреби з обслуговування боргу та сталу міжнародну фінансову підтримку [10]. Для інвестора це означає, що частина ризику, пов’язана з конкретною дефолтною подією, була знижена, але загальний країновий ризик залишається високим. (Reuters)

Moody’s фіксувало обережнішу картину. У травні 2025 року агентство підтвердило рейтинг України на рівні Ca зі стабільним прогнозом, пов’язуючи оцінку з тривалим економічним і фінансовим впливом війни, безпековими викликами, нестачею робочої сили та атаками на енергетичну інфраструктуру [10]. Різниця між агентствами показує різні акценти: Fitch і S&P врахували завершення реструктуризації ВВП-інструментів, тоді як Moody’s у відкрито доступній травневій оцінці сильніше підкреслювало довгострокову вразливість воєнної економіки. (Reuters)

Методологічно рейтинги потрібно пов’язувати з макрофінансовими рахунками. Борг, платіжний баланс, резерви, фіскальні потреби, доступ до зовнішнього фінансування і довіра до політики формують одну систему. У лютому 2026 року МВФ затвердив для України нову 48-місячну програму EFF на близько 8,1 млрд доларів США з негайним траншем близько 1,5 млрд доларів США; програма є частиною ширшого міжнародного пакета підтримки на 136,5 млрд доларів США [2]. Для рейтингової логіки це важливо: міжнародна підтримка знижує ризик ліквідності та стабілізує зовнішнє фінансування, але не усуває воєнний ризик активів, інфраструктурні втрати й потребу у внутрішніх реформах. (IMF)

Для приватного капіталу рейтинг діє через кілька каналів. Перший — вартість запозичень: нижчий рейтинг підвищує ставку, страхову премію, вимоги до гарантій і очікувану дохідність власного капіталу. Другий — горизонт планування: у високоризиковому середовищі інвестор скорочує строк, на який готовий фіксувати капітал. Третій — структура угоди: зростає роль застав, seniority, політичного страхування, міжнародних фінансових організацій та державних гарантій. Четвертий — вихід: слабкий країновий рейтинг звужує коло потенційних покупців активу та підвищує дисконт при продажу частки.

Рейтингова динаміка України після реструктуризації покращилася, але ще не створила нормальну ринкову ціну капіталу. Fitch і S&P зафіксували вихід із дефолтних категорій за частиною зовнішніх зобов’язань, однак рівні CCC / CCC+ залишають країну в зоні дуже високого ризику; Moody’s у відкритій оцінці утримувало Ca. Для реіндустріалізації це означає, що Україна не може розраховувати на масовий приватний капітал за стандартною ціною. Потрібна архітектура зниження ризику: міжнародні гарантії, страхування воєнних ризиків, прозора боргова політика, стабільні валютні правила, сильні інституції та зрозумілий режим захисту інвестора.

** Інерційний прогноз B4 описує траєкторію, за якої Україна поступово стабілізує фінансову систему, зберігає міжнародну підтримку, відновлює кредитування і вибірково залучає іноземний капітал, але знижує ціну ризику повільніше, ніж потрібно для повноцінного промислового інвестиційного циклу. Цей блок зводить попередні розділи в одну логіку: довгий капітал з’являється тоді, коли ризик стає керованим.

Верхню рамку сценарію задає масштаб потреб. RDNA5 оцінює загальні потреби України у відновленні та реконструкції майже у 588 млрд доларів США протягом наступного десятиліття, що майже втричі перевищує оцінений номінальний ВВП України за 2025 рік. У тій самій оцінці зазначено, що повне розкриття потенціалу приватних інвестицій залежить від сталих реформ бізнес-середовища, конкуренції, доступу до фінансування, трудових обмежень і наближення виробництва до зелених та цифрових стандартів ЄС [1]. Це означає, що інерційний сценарій має оцінювати розрив між потребою у відновленні та здатністю країни перетворити цю потребу на фінансовані проєкти. (World Bank)

Зовнішня офіційна підтримка знижує ризик макрофінансового зриву. У лютому 2026 року МВФ затвердив нову 48-місячну програму EFF для України на суму близько 8,1 млрд доларів США з негайним траншем близько 1,5 млрд доларів США; ця програма є частиною ширшого міжнародного пакета підтримки на 136,5 млрд доларів США [2]. Для інвестора це важливий якір: країна зберігає зовнішнє фінансування, програмну рамку реформ, підтримку платіжного балансу і маршрут до відновлення боргової стійкості. Водночас такий пакет стабілізує державу, але не замінює приватний капітал у виробничих активах. (IMF)

Макроекономічна траєкторія залишається слабкою для швидкого інвестиційного ривка. За повідомленням Reuters із посиланням на НБУ, у квітні 2026 року регулятор знизив прогноз зростання на 2026 рік до 1,3% і підвищив прогноз інфляції до 9,4% через удари по енергетиці, логістичні обмеження та зовнішні цінові шоки [11]. Для B4 це означає, що інвестиційне відновлення входить у 2026 рік із гіршою короткостроковою базою, ніж передбачав попередній сценарій. (Українські Національні Новини (УНН))

ПІІ дають головний кількісний орієнтир. За UNCTAD, у 2024 році вхідні ПІІ в Україну залишалися нижчими за довоєнний рівень і не створювали достатнього масштабу для самостійного фінансування відбудови [4]. Сценарна оцінка, не офіційний прогноз: якщо Україна у 2026–2028 роках утримуватиме річний коридор ПІІ близько 3–5 млрд доларів США, а після 2029 року, за часткового розширення гарантій і страхування, зможе перейти до 4–7 млрд доларів США на рік, то сукупний внесок ПІІ за 2026–2035 роки становитиме приблизно 40–60 млрд доларів США. Це лише близько 7–10% від оцінених RDNA5 десятирічних потреб [1], [4]. (UN Trade and Development (UNCTAD))

Глобальний контекст не створює автоматичного полегшення. UNCTAD у World Investment Report 2025 зазначає, що базові глобальні потоки ПІІ скоротилися на 11%, а продуктивний капітал обходить багато секторів, критичних для розвитку: інфраструктуру, енергетику, технології та індустрії створення робочих місць [4]. Україна конкурує за капітал саме в цьому середовищі, одночасно маючи воєнний ризик, валютні обмеження, високу вартість грошей, спекулятивні суверенні рейтинги та потребу у фізичному захисті активів. У такій ситуації перелік проєктів сам по собі не створює інвестиційного циклу. (UNCTAD Investment Policy Hub)

У межах інерційного сценарію до 2030 року очікується повільне розширення кредитування, вибіркове входження стратегічних інвесторів, зростання ролі міжнародних гарантій і поступове пом’якшення валютних правил. Найкращі умови отримуватимуть коротші або політично підтримані напрями: критична інфраструктура, енергетична автономія підприємств, оборонні виробництва, агропереробка, окремі будівельні матеріали, логістика, машинобудівні експортні ніші та проєкти з участю міжнародних фінансових організацій. Довгі промислові проєкти з великим CAPEX, імпортним обладнанням і строком окупності понад 7–10 років залишатимуться залежними від гарантій, страхування, співфінансування та валютної передбачуваності.

До 2035 року інерційна траєкторія дає стабілізацію без достатньої трансформації. Вона дозволяє уникнути повного інвестиційного провалу, підтримує окремі модернізаційні ніші та поступово відновлює довіру, але не забезпечує масштабу капіталу, потрібного для нової промислової бази. Ключовий ризик полягає в тому, що Україна може мати великий портфель проєктів і водночас залишатися економікою з дефіцитом довгого капіталу. У такій моделі відбудова йтиме швидше в секторах із державною або донорською підтримкою, тоді як приватна промислова модернізація рухатиметься повільніше.

Інерційний сценарій фінансів та інвестклімату є сценарієм недостатнього темпу. Він стабілізує систему, проте зберігає розрив між потребою у капіталі та здатністю його залучити. Перехід до сильнішої траєкторії потребує зниження ціни ризику одночасно в п’яти точках: безпека активів, валютний вихід, вартість довгого кредиту, суверенний рейтинг і довіра до правил. Якщо ці канали не будуть з’єднані в одну інвестиційну архітектуру, Україна отримає повільне відновлення з окремими успішними проєктами, але без достатньої маси капіталу для реіндустріалізації до 2035 року.

** B4 показує, що фінанси та інвестклімат є горизонтальною умовою реіндустріалізації. Металургія, енергетика, хімічна промисловість, машинобудування, будівництво, логістика та інші промислові напрями можуть мати власні виробничі програми, але всі вони проходять через однаковий фінансовий фільтр: вартість грошей, валютний вихід, країновий ризик, страхування, гарантії, кредитну доступність і довіру до правил.

Масштаб розриву визначає RDNA5: оновлена спільна оцінка Уряду України, Світового банку, Європейської Комісії та ООН оцінює потреби України у відновленні та реконструкції майже у 588 млрд доларів США на десятирічний горизонт [1]. Цей обсяг не може бути закритий лише бюджетом, грантами або міжнародними програмами. Вони формують стабілізаційний каркас, але промислова модернізація потребує довгого приватного капіталу. (World Bank)

ПІІ після 2022 року відновилися як сигнал довіри, але їхній масштаб залишається недостатнім для промислового ривка. За UNCTAD, вхідні ПІІ в Україну у 2024 році становили 3,329 млрд доларів США та дорівнювали 9,6% валового нагромадження основного капіталу; глобально базові потоки ПІІ у 2024 році скоротилися на 11%, що ускладнює конкуренцію за продуктивний капітал для країн із високим ризиком [4]. У цій ситуації Україна має конкурувати якістю механізмів зниження ризику. (UN Trade and Development (UNCTAD))

Внутрішній кредитний канал відновлюється, але залишається дорогим для довгих промислових проєктів. Облікова ставка НБУ на рівні 15% підтримує привабливість гривневих інструментів і валютну стабільність, але водночас задає високу базову ціну грошей для бізнесу [3]. Резерви близько 52 млрд доларів США станом на початок квітня 2026 року підтримують валютний ринок, але їхня динаміка залежить від інтервенцій, боргових платежів і надходжень від партнерів [3]. Стабілізаційна політика зменшує ризик макрофінансового зриву, але не автоматично створює дешевий довгий кредит для промислового CAPEX. (Національний банк України)

Міжнародна підтримка знижує ризик ліквідності та зовнішнього фінансування. Нова 48-місячна програма МВФ EFF на близько 8,1 млрд доларів США з негайним траншем близько 1,5 млрд доларів США є частиною ширшого міжнародного пакета підтримки України на 136,5 млрд доларів США [2]. Вона підтримує макроекономічну та фінансову стабільність, зовнішню життєздатність, боргову стійкість і реформний маршрут. Проте міжнародна підтримка не усуває воєнний ризик активу, валютний ризик інвестора, вартість страхування або премію за слабкі інституції. (IMF)

Україні потрібна цілісна інвестиційна архітектура зниження ризику. Її базові елементи: воєнне страхування фізичних активів; гарантії для довгих промислових кредитів; прогнозована валютна лібералізація; зрозумілий режим репатріації доходів; підтримка проєктів із високим CAPEX; участь міжнародних фінансових організацій у структуруванні угод; прозорий пайплайн відбудови; судова й регуляторна передбачуваність; секторальні пріоритети, пов’язані з експортом, локалізацією та енергетичною автономією.

Інерційний сценарій до 2035 року дає стабілізацію без достатньої трансформації. Україна може поступово нарощувати ПІІ, кредитування й проєкти з гарантіями, але за збереження високої ціни ризику інвестиційний потік залишатиметься вибірковим. Найкращі умови отримуватимуть коротші або політично підтримані напрями: критична інфраструктура, енергетика, оборонні виробництва, окремі експортні ланцюги, агропереробка, логістика та будівельні матеріали. Довгі промислові проєкти залишатимуться залежними від гарантій, страхування, дешевшого кредиту і валютної передбачуваності.

Україна вже має попит на відновлення, міжнародну підтримку і часткове повернення фінансових каналів. Вирішальним завданням стає перетворення цього набору умов на керовану систему залучення довгого капіталу. Якщо ціна ризику знижується системно, фінанси стають двигуном реіндустріалізації. Якщо вона знижується повільно, країна отримує відновлення окремих секторів без достатньої маси приватних інвестицій для промислової трансформації до 2035 року.

**

1. World Bank; Government of Ukraine; European Commission; United Nations.* Updated Ukraine Recovery and Reconstruction Needs Assessment Released. 23 February 2026. Джерело використано для масштабу потреб RDNA5, прямої шкоди, потреб 2026 року, секторних пріоритетів і ролі приватних інвестицій. (World Bank) 2. International Monetary Fund. IMF Executive Board Approves US$8.1 Billion under an Extended Fund Facility Arrangement for Ukraine. 26 February 2026. Джерело використано для параметрів нової EFF, негайного траншу, пакета підтримки на 136,5 млрд доларів США, платіжного балансу, реформної рамки і боргової стійкості. (IMF) 3. National Bank of Ukraine. NBU Leaves Its Key Policy Rate Unchanged at 15%; International Reserves at USD 52.0 Billion in March. Джерела використано для облікової ставки, вартості грошей, резервів і валютної стабільності. (Національний банк України) 4. UNCTAD. World Investment Report 2025 and Ukraine Country Fact Sheet. Джерела використано для ПІІ України, частки ПІІ у GFCF, порівняння з Польщею та Румунією і глобального контексту продуктивних інвестицій. (UN Trade and Development (UNCTAD)) 5. National Bank of Ukraine. NBU Revises Data on International Investment Position for 2014–2025. Джерело використано для методологічного застереження щодо ревізій даних ПІІ та міжнародної інвестиційної позиції. 6. National Bank of Ukraine. Banking Sector Review and Financial Stability materials, 2025–2026. Джерела використано для динаміки кредитування, ринкових ставок, ролі державних програм, якості портфеля і банківської стійкості. (Національний банк України) 7. National Bank of Ukraine. FX easing packages, May and August 2025. Джерела використано для стимулюючої валютної лібералізації, інвестиційного ліміту, дивідендної репатріації та хеджування. 8. National Bank of Ukraine. NBU Continues to Ease FX Restrictions.* 14 January 2026. Джерело використано для кредитного ліміту та умов нових зовнішніх позик. 9. National Bank of Ukraine. Sectoral FX-easing decisions, February–April 2026. Джерела використано для валютних правил щодо експорту окремої техніки та інвестиційного фонду відбудови. 10. Rating-action reporting: Fitch, S&P, Moody’s. Джерела використано для рейтингових сигналів CCC, CCC+, Ca, реструктуризації ВВП-варрантів і оцінки країнового ризику. (Reuters) 11. Reuters / NBU policy reporting. Джерело використано як вторинне поточне підтвердження квітневого зниження прогнозу зростання ВВП України на 2026 рік до 1,3% і підвищення прогнозу інфляції до 9,4%. (Українські Національні Новини (УНН))

**

ATA-01. Reconstruction and recovery financing frame**

ATA-02. Foreign direct investment — Ukraine and comparators**

ATA-03. Banking and credit-channel anchors**

ATA-04. Monetary and external-stability anchors**

ATA-05. FX restrictions and liberalization timeline**

ATA-06. Sovereign-rating and debt-signal timeline**

ATA-07. IMF and official macro-financial program anchors**

ATA-08. B4 inertial scenario estimates**

ATA-09. Required data for later model strengthening**