— Машинобудування України: виробнича база, воєнна адаптація і ризик втраченої серійності

** Машинобудування є одним із секторів, від яких залежить здатність України перейти від фізичного відновлення до складнішої промислової економіки. Воно поєднує виробництво машин і обладнання, транспортних засобів, електротехнічних компонентів, ремонтних систем, промислового сервісу, оборонних виробів і технологій подвійного призначення. У цьому звіті сектор розглядається через виробничі групи C28, C29 і C30, а зовнішньоторговельна частина — через окрему геометрію HS84 і HS85. Таке розділення потрібне, щоб не змішувати внутрішнє виробництво з товарними потоками експорту й імпорту [1], [2].

Після 2022 року машинобудування втратило безперервність довоєнної траєкторії. Відскок 2023 року показав, що виробниче ядро не зникло: сектор мав здатність реагувати на попит, а окремі групи C28/C29/C30 відновлювали випуск після низької бази [1]. Проте цей відскок не означає автоматичного повернення старої промислової щільності, стабільної кооперації, кадрової бази і серійності.

Головна теза звіту така: українське машинобудування зберегло спроможність, але ризикує втратити масштаб. Сектор має активні виробничі контури, європейські експортні канали, оборонний попит і приклади швидкої інженерної адаптації. Водночас цивільне машинобудування працює з нижчим завантаженням, кадровий дефіцит обмежує виробничий цикл, R&D-база залишається слабкою, а собівартість формується під тиском енергетики, фінансування, імпортних комплектуючих і ризику зриву контрактів [5], [7], [10], [12].

Європейська інтеграція створює окреме вікно можливостей. У 2024 році торгівля з ЄС у групах машин і механічного обладнання та електричних машин становила мільярдні обсяги, а кабельна продукція зросла до $1,27 млрд [2], [3]. Це підтримує валютну виручку, зайнятість і стандарти виробництва. Водночас компонентний експорт має стратегічну межу: він може розвиватися швидше за повний цикл машинобудування.

** Українське машинобудування після 2022 року не можна описати одним середнім показником. Сектор зберіг виробниче ядро, але його внутрішня структура стала нерівною: частина підприємств працює у цивільних ланцюгах із нижчим завантаженням, частина входить у європейські компонентні канали, частина прив’язана до транспортного й ремонтного попиту, а найдинамічніший контур сформувався навколо оборонного та подвійного виробництва.

Базова виробнича рамка цього звіту — три групи: C28, C29 і C30. C28 охоплює машини та обладнання; C29 — автотранспортні засоби, причепи й напівпричепи; C30 — інші транспортні засоби, включно із залізничною та авіаційною технікою. У 2023 році машинобудування показало різкий відскок після падіння: сектор зріс на 57,6% рік до року [1].

Перший контур сектору — важке, енергетичне й промислове машинобудування. Укренергомашини є прикладом підприємства з високоскладною турбінною компетенцією та міжнародною продуктовою базою [13]. Другий контур — транспортне машинобудування, пов’язане з залізничною, міською, дорожньо-будівельною й ремонтною технікою. Третій контур — авіаційне та двигунобудівне машинобудування, яке зберігає високоскладні компетенції, але потребує окремого enterprise register для точного company-level аналізу.

Четвертий контур — компонентне, електротехнічне й кабельне виробництво, яке інтегрується з європейськими ланцюгами постачання. П’ятий контур — оборонне та подвійне машинобудування, що після 2022 року створило найшвидший попит на механіку, електроніку, оптику, сенсори, ремонтні вузли, безпілотні системи, наземні платформи, захищений зв’язок і виробничу адаптацію.

Географія сектору також змінилася. Релокація стала механізмом збереження виробництв: 725 підприємств були переміщені в безпечніші регіони, з них 528 відновили діяльність на нових майданчиках [4]. Але релокація не відтворює стару екосистему автоматично. Вона переносить актив, але не завжди переносить постачальників, кадри, сервіс, енергетичну стабільність і коопераційну культуру.

** У 2019–2024 роках українське машинобудування пройшло через структурний розрив. До 2022 року сектор мав ослаблену, але ще функціональну виробничу базу; у 2022 році ця база отримала воєнний шок; у 2023–2024 роках почалося відновлення, але воно було нерівним, залежним від підгалузі, географії, оборонного попиту, експорту компонентів і доступу до енергії, кадрів та комплектуючих.

У 2019 році за вісім місяців було реалізовано 120,3 млрд грн продукції машинобудування; у річній екстраполяції це давало орієнтир близько 180 млрд грн [1]. У 2023 році машинобудування зросло на 57,6% рік до року; за дев’ять місяців 2023 року виробництво машин і обладнання становило 34,7 млрд грн, а виробництво автотранспорту — 37,2 млрд грн [1].

У 2024 році головним зовнішнім зсувом стала переорієнтація на європейські ланцюги. За даними Eurostat, у 2024 році торгівля з ЄС включала €4,2 млрд за групою HS84 — машини й механічне обладнання — та €4,3 млрд за групою HS85 — електричні машини й обладнання [2]. Ці торговельні групи не можна механічно прирівнювати до C28/C29/C30.

Кабельна продукція стала одним із найвидиміших індикаторів європейської інтеграції. У 2024 році її експорт зріс на 60%, до $1,27 млрд [3]. Це позитивний сигнал для зайнятості, валютної виручки й дисципліни виробництва, але компонентний експорт може зростати навіть тоді, коли повний цикл машинобудування в Україні відновлюється повільно.

** Відновлення машинобудування після 2022 року треба оцінювати через ефективну потужність сектору. Формальне існування підприємства, збережене обладнання або навіть разовий приріст випуску ще не означають повернення повної промислової спроможності.

До повномасштабної війни машинобудування працювало з вищою інтенсивністю використання потужностей: до пандемії COVID-19 завантаження потужностей у секторі оцінювалося на рівні 72–78%, у 2020 році знизилося до 60–65%, а у 2021 році повернулося приблизно до 73% [5]. На початку 2024 року загальна завантаженість промислових потужностей становила 63,4%, тоді як цивільне машинобудування без оборонного сегмента оцінюється нижче — приблизно 40–55% залежно від підгалузі [5].

Електроенергія стала одним із головних обмежувачів ефективної потужності. У травні 2024 року 52% промислових підприємств зупинялися через блекаути [12]. Тарифний фактор підсилює цю проблему: промисловий тарифний та ринковий контекст електроенергії формує постійну премію до собівартості [14], [15].

** Після 2022 року машинобудування втратило частину старої коопераційної щільності. До повномасштабної війни значна частина сектору спиралася на промислові вузли, де поруч існували заводи, металургійні й ремонтні бази, інженерні кадри, транспортні маршрути, локальні підрядники, сервісні команди й професійна освіта.

Нова коопераційна карта А4 формується через чотири контури: цивільні виробничі групи C28, C29 і C30 [1]; релоковані підприємства [4]; європейська компонентна інтеграція через HS84, HS85, кабельну продукцію та електротехніку [2], [3]; оборонний і подвійний контур, де дрони, електроніка, оптика, ремонтні вузли, платформи й сервіси створюють швидші цикли розробки та локалізації [11].

Локалізацію в машинобудуванні потрібно розуміти ширше, ніж складання в Україні. Мінімальний рівень локалізації — перенесення операції або вузла на український майданчик. Середній рівень — стабільне виробництво компонентів, тестування, контроль якості й сервіс. Високий рівень — власна інженерія, системна інтеграція, серійний продукт, сертифікація та експорт готового рішення.

** Кадровий вузол є одним із головних обмежень машинобудування. Для А4 працівники — це не лише показник зайнятості, а частина виробничої потужності. Верстат, цех або конструкторська документація не створюють серійного продукту без інженерів, технологів, операторів ЧПК, зварювальників, електронників, метрологів, сервісних інженерів і майстрів виробництва.

У 2021 році в групах C28, C29 і C30 було зайнято близько 308,7 тис. осіб, тобто приблизно 15% зайнятості у переробній промисловості України [6]. Після 2022 року кадрова база стала меншою і менш стабільною. Для машинобудування така втрата має довгий ефект, тому що професійні навички формуються тривалими циклами.

Дефіцит кадрів уже має системний масштаб: 74% компаній в Україні повідомляють про гостру нестачу персоналу, а 40% промислових підприємств — про критичний дефіцит кадрів [7]. Один дефіцитний фахівець може блокувати цілу виробничу операцію: без оператора ЧПК не працює точна механічна обробка, без технолога не запускається серія, без сервісної команди не підтримується гарантійний цикл.

** Інерційний прогноз для машинобудування має виходити з того, що 2019–2024 роки утворюють зламану траєкторію. До 2022 року сектор мав ослаблену, але функціональну виробничу базу: у 2019 році за вісім місяців було реалізовано 120,3 млрд грн продукції машинобудування, що в річній екстраполяції дає орієнтир близько 180 млрд грн [1].

Інерційний сценарій означає траєкторію без системної зміни промислових умов: збереження високого енергетичного й тарифного тиску, недозавантаження цивільних потужностей, відтік кваліфікованих кадрів, слабкі інвестиції в модернізацію, фрагментована кооперація та повільний перехід до складніших технологій.

У 2024 році внутрішні витрати України на НДДКР становили 28,3 млрд грн, або 0,37% ВВП, а частка інноваційної продукції в промисловості залишалася нижче 2% [10]. Для машинобудування це означає слабку базу для цифрових двійників, адитивного виробництва, промислового штучного інтелекту, роботизації, випробувальних стендів і системної інтеграції [8], [9].

Індексна модель дає контрольний спосіб показати масштаб інерційного ризику. Якщо прийняти 2024 рік за 100 і застосувати стрес-інерційне зниження на 5% щороку, індекс виробництва у 2030 році становитиме 73,5, а у 2035 році — 56,9. Це не прогноз офіційного випуску в гривнях або доларах, а сценарна чутливість.

** Втрачені можливості машинобудування потрібно рахувати не як суму пошкоджених активів, а як різницю між потенційною траєкторією сектору і його інерційним шляхом. Пряма шкода показує, що було знищено або пошкоджено фізично. Втрачені можливості показують інше: який обсяг виробництва, експорту, податків, робочих місць і компетенцій не виникає через воєнний шок, недозавантаження потужностей, втрату кадрів, енергетичні зупинки, слабке фінансування і повільну модернізацію.

Перший канал втрат — виробництво. Орієнтовний production GAP може бути суттєвим, але його точний діапазон потребує окремого підтвердження source geometry перед використанням у публічній числовій моделі. У цій версії production GAP залишається модельним параметром, а не фінально підтвердженим числом.

Другий канал — експорт. Після 2022 року машинобудування переорієнтовується на ЄС, компонентний експорт, кабельну продукцію та електротехнічні товари. Це створює нові можливості, але не закриває весь експортний GAP. Третій канал — податки: податкові втрати не можна коректно рахувати без окремої моделі.

** Технологічний вузол машинобудування формується на перетині двох процесів. Перший — слабка цивільна R&D-база, яка обмежує перехід від ремонтів, компонентів і складання до власних промислових платформ. Другий — швидке зростання оборонного інноваційного контуру, де українські команди після 2022 року показали здатність швидко створювати, тестувати, змінювати й масштабувати складні вироби.

Цивільна дослідницька база залишається недостатньою для масштабної модернізації: у 2024 році внутрішні витрати України на НДДКР становили 28,3 млрд грн, або 0,37% ВВП [10]. R&D у машинобудуванні має практичний виробничий сенс: здатність створити виріб, перевірити його, адаптувати конструкцію, підготувати технологічну документацію, забезпечити повторюваність якості, пройти сертифікацію і запустити серію.

Оборонний контур після 2022 року став доказом швидкої інженерної адаптації. Дроновий сектор став найвидимішим прикладом прискореного переходу від прототипу до практичного виробництва, але кількісні показники виробників, моделей і обсягів виробництва мають бути підтверджені окремим public-ready джерелом. Для цілей цього звіту важливішим є виробничий урок: коротший цикл прототип — тест — зворотний зв’язок — мала серія — зміна конструкції — повторний запуск [11].

Другий технологічний міст — цифровізація виробництва. Цифрові двійники дозволяють проєктувати, тестувати й оптимізувати виріб до фізичного запуску [8]. Адитивне виробництво може прискорити виготовлення прототипів, оснастки, запасних частин і складних геометрій [9].

** Собівартість машинобудування після 2022 року не можна пояснити лише ціною металу, зарплатою або електроенергією. Для А4 вирішальним стало поєднання прямих витрат і ризиків безперервності: тарифний тиск, блекаути, імпортні комплектуючі, довші логістичні маршрути, дорогий капітал, кадровий дефіцит, воєнна загроза, сертифікаційні вимоги та слабка R&D-база.

Електроенергія є першим системним фактором ризику. У травні 2024 року 52% промислових підприємств зупинялися через блекаути [12]. Тарифний фактор підсилює цей операційний ризик: промислові тарифи, ринкова ціна електроенергії та плата за передачу формують постійний тиск на витрати [14], [15], [16].

** Машинобудування залишається одним із секторів, через які Україна може повернути промислову складність у 2030–2035 роках. Сектор зберіг виробниче ядро, окремі експортні канали, інженерні школи, ремонтні компетенції та новий оборонний інноваційний контур. Водночас після 2022 року він працює як фрагментована система: цивільне машинобудування має нижче завантаження, оборонне виробництво рухається швидше, а європейська інтеграція значною мірою проходить через компоненти, електротехніку й кабельну продукцію [1], [2], [3], [5], [11].

Головний висновок звіту полягає в тому, що А4 зберіг спроможність, але ризикує втратити масштаб. Якщо інерційні обмеження зберігаються — енергетичний ризик, недозавантаження цивільних потужностей, дорогий капітал, кадровий дефіцит, слабка R&D-база і фрагментовані ланцюги — машинобудування може залишитися набором активних ніш, але не стати повним технологічним контуром реіндустріалізації [5], [7], [10], [12].

Перший сигнал для держави — з’єднати цивільну й оборонну траєкторії. Другий сигнал — завантаження потужностей має бути окремим цільовим показником. Третій сигнал — кадрова політика має бути частиною промислової політики. Четвертий сигнал — європейська інтеграція має підніматися вище компонентного рівня. П’ятий сигнал — R&D потрібно прив’язувати до виробництва. Шостий сигнал — собівартість треба читати як систему ризиків.

Фінальний сигнал такий: машинобудування має бути не додатком до відбудови, а одним із її виробничих механізмів. Якщо Україна імпортує більшість машин, обладнання, транспортних систем і технологічних рішень для відновлення, вона швидше закриває фізичні потреби, але втрачає частину промислового мультиплікатора. Якщо А4 отримує роль у відбудові, оборонній трансформації, енергетичній децентралізації, транспорті, промисловій автоматизації та експортних ланцюгах, сектор може стати одним із практичних контурів реіндустріалізації.

**

** 1. Institute for Economic Research and Policy Consulting. Sectoral Report: Machine Building in Ukraine. URL: http://www.ier.com.ua/files/Projects/2024/CEP/Sectoral_report_machine_building_UKR.pdf 2. Eurostat. EU trade with Ukraine: machinery and electrical machinery indicators. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/w/ddn-20250507-1 3. rates.fm. Експорт товару з України: тенденції за секторами. URL: https://rates.fm/ua-uk/expert-opinion/eksport-tovaru-z-ukrayini-tendenciyi-za-sektorami/ 4. Ministry of Economy of Ukraine. Relocation: 725 enterprises moved to safe regions. URL: https://me.gov.ua/News/Detail?lang=en-GB&id=84fae49c-9b46-4242-89b8-43cf7544cf6c&title=Relocation-725-EnterprisesMovedToSafeRegions 5. Interfax Ukraine. Industrial capacity utilization / defense capacity context. URL: https://interfax.com.ua/news/economic/1058899.html 6. State Statistics Service of Ukraine. Employment statistics menu. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/sze_20.htm 7. ZN.ua. Де люди? Ринок праці на межі колапсу. URL: https://zn.ua/ukr/macroeconomics/de-ljudi-rinok-pratsi-na-mezhi-kolapsu.html 8. Precedence Research. Digital Twin Market. URL: https://www.precedenceresearch.com/digital-twin-market 9. Fortune Business Insights. 3D Printing Market. URL: https://www.fortunebusinessinsights.com/3d-printing-market-101902 10. Open4Business. Україна виділить на науку 20,1 млрд гривень у 2026 році. URL: https://open4business.com.ua/ukrayina-vydilyt-na-nauku-201-mlrd-gryven-u-2026-roczi/ 11. Warquants. Factory to Frontline Pipeline. URL: https://www.warquants.com/p/factory-to-frontline-pipeline 12. Energy Map. Energy and infrastructure risk source. URL: https://energy-map.info/en/news/5c08348d-f9ba-4004-b210-8db083650d46 13. Українські енергетичні машини. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%B8 14. Eurostat. Electricity price statistics. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php?title=Electricity_price_statistics 15. НКРЕКП. Тариф на послуги з передачі електричної енергії. URL: https://www.nerc.gov.ua/sferi-diyalnosti/elektroenergiya/promislovist/tarifi-na-elektroenergiyu-dlya-nepobutovih-spozhivachiv/tarif-na-poslugi-z-peredachi-elektrichnoyi-energiyi 16. Trading Economics. Poland Electricity Price. URL: https://tradingeconomics.com/poland/electricity-price 17. CEPR / VoxEU. The projected cost of Russian aggression. URL: https://cepr.org/voxeu/columns/projected-cost-russian-aggression

**