Металургія України: від виживання до конкурентної реіндустріалізації

** Металургія залишається однією з ключових галузей для реіндустріалізації України, хоча її масштаб після 2014 року і повномасштабного вторгнення різко змінився. Довоєнна система з широкою виробничою базою, морською логістикою, великими комбінатами на сході та півдні країни й значною експортною географією перетворилася на менший, інтенсивно завантажений і вразливий промисловий контур [1–5]. Цей контур зберігає компетенції, виробничі майданчики, експортні входи, технологічні проєкти й регіональну роль, але працює в іншій економічній реальності: дорога енергія, обмежена логістика, кадровий дефіцит, CBAM і потреба в дорогій модернізації визначають межу його розвитку [6–15; 28–45].

Виробничі дані показують масштаб зламу. У 2021 році Україна виробляла понад 21 млн т сталі; у 2025 році випуск становив 7,41 млн т, тобто приблизно третину довоєнного рівня [7]. Поточна оцінка 2026 року фіксує сталеплавильну потужність на рівні близько 8 млн т, що робить нинішній виробничий контур майже повністю завантаженим за умов війни [23]. Це означає, що галузь уже не має великого прихованого резерву, який можна швидко активувати лише через попит. Для нового зростання потрібні доступна енергія, відновлена логістика, капітал, персонал, низьковуглецева технологічна база й стабільний доступ до ринку ЄС.

Ринкова логіка також змінилася. Українська металургія зберігає експортні позиції, зокрема в чавуні, плоскому прокаті, трубах і окремих європейських напрямах, але географія стала вужчою, дорожчою і чутливішою до портової, залізничної та енергетичної інфраструктури [9; 12; 25–27; 31]. Внутрішній попит відновлюється завдяки будівництву, інфраструктурі, оборонним ланцюгам, машинобудуванню та регіональній релокації, однак імпорт уже займає значну частку споживання прокату [27]. Для реіндустріалізації це створює подвійне завдання: повернути українській сталі експортну глибину і водночас зберегти внутрішній попит для українських виробників.

Людський капітал став прямим виробничим фактором. Дефіцит кваліфікованих працівників, мобілізація, міграція, потреба в перенавчанні й повернення ветеранів визначають, чи здатні підприємства підтримувати стабільні зміни, ремонти, технологічні переходи й нові продуктові лінії [33–36]. У металургії робоче місце пов’язане з ширшою промисловою екосистемою: енергетикою, ремонтами, транспортом, технічними університетами, місцевими бюджетами, підрядниками й регіональними містами. Тому політика зайнятості в A1 є частиною промислової політики.

Основне питання A1 полягає в тому, чи зможе Україна перетворити менше воєнне ядро металургії на модернізовану промислову платформу 2030–2035 років. Інерційний шлях означає утримання галузі на нижчій базі з періодичними продуктовими відскоками, високими витратами, обмеженою логістикою і наростаючим регуляторним тиском. Трансформаційний шлях вимагає іншої архітектури: енергетика, логістика, фінанси, CBAM-перехід, кадри, технологічні проєкти й внутрішній попит мають бути зібрані в одну політику реіндустріалізації.

** Українська металургія входить у період реіндустріалізації з іншим масштабом, ніж мала до першої хвилі російської агресії. До 2014 року країна мала 12 виробників сталі із сумарною потужністю близько 42 млн т на рік; у контрольному джерелі для A1 зафіксовано, що після втрат лишилося 6 підприємств, з яких працюють 5, а номінальна потужність знизилася до 16,5 млн т сталі на рік [1]. Поточна оцінка 2026 року дає жорсткіший зріз: сталеплавильна потужність України становить близько 8 млн т на рік [23]. Для цього звіту ці два значення не зводяться в одне середнє. 16,5 млн т показують ширший номінальний поствтратний контур, тоді як 8 млн т відображають вужчу поточну операційну спроможність, очищену від недоступних або фактично виведених активів.

Найбільший структурний розрив пов’язаний із втратою маріупольського металургійного вузла. «Азовсталь» мала доменний цех із п’яти доменних печей і проєктною потужністю 5,55 млн т чавуну на рік [4]. Разом із ММК імені Ілліча ці підприємства були ядром металургійного бізнесу «Метінвесту»: у 2021 році вони виробили 8,6 млн т сталі, тобто 90% сталі групи та 40% усього українського виробництва металопродукції [5]. Їхня втрата зруйнувала не лише заводський баланс, а й вертикальну інтеграцію між рудною базою, коксохімією, доменним і сталеплавильним переділами, прокатом, морською логістикою та експортними ланцюгами.

Після цього центр ваги змістився до підприємств, які лишилися під контролем України та здатні підтримувати регулярний випуск. Найбільшим елементом цього ядра залишається «АрселорМіттал Кривий Ріг»: у контрольній базі він фігурує як найбільший виробник сталевого прокату в Україні з повним виробничим циклом і потужностями понад 6 млн т сталі, понад 5 млн т прокату та понад 5,5 млн т чавуну на рік [3]. До цього ядра також належать «Запоріжсталь», «Каметсталь» та електросталеплавильний контур Interpipe. Їхня роль відрізняється від довоєнної: вони вже не є частинами широкої системи з великим резервом потужностей, а працюють як обмежений виробничий контур, де кожне відключення енергії, логістичне звуження або кадровий дефіцит одразу впливає на загальний випуск.

Окремий вузол — коксохімія. Авдіївський коксохімічний завод був одним із ключових коксохімічних підприємств для української металургії; у джерельній базі зафіксовано 9 коксових батарей із номінальною потужністю 6,8 млн т коксу на рік і 6,4 млн т потужності з підготовки сирого вугілля [2]. Для металургійної системи це означало більше, ніж втрату одного підприємства: кокс є матеріальною умовою стабільної роботи доменного переділу. Після втрати або пошкодження таких вузлів виробнича система стає залежнішою від альтернативних постачань, складнішої логістики та дорожчого енергетичного середовища.

Ключова відмінність нинішнього стану від класичної кризи попиту полягає в тому, що галузь уже не має значного внутрішнього резерву потужностей, який можна швидко запустити при зростанні замовлень. Контрольне джерело фіксує середнє завантаження діючих потужностей на рівні 84%, а частина агрегатів працює майже на повному завантаженні [1]. Якщо прийняти 8 млн т як поточну операційну стелю після оновлення джерельної карти, то 7,41 млн т сталі у 2025 році означають майже повне використання доступного контуру [23]. Отже, основне обмеження для реіндустріалізації полягає не лише у попиті на сталь, а в самій виробничій стелі, яка сформувалася після втрат активів, пошкодження енергетики, логістичних обмежень та дорогого переходу до європейських кліматичних правил.

Для сценарію 2030–2035 ця стартова точка має прямий наслідок. Інерційна траєкторія не може спиратися на припущення, що довоєнні потужності збереглися як «сплячий» резерв. Реалістична база — це менший, інтенсивно завантажений, енергетично вразливий і капіталомісткий металургійний контур. Його модернізація потребує не лише відновлення окремих заводів, а й переукладання всієї промислової архітектури: енергопостачання, логістики, коксохімії, електросталеплавильного переходу, низьковуглецевої сировини, фінансування та доступу до ринків ЄС. Саме тому A1 має рахувати не тільки втрати виробництва, а й втрату промислової конфігурації, яка раніше давала Україні масштаб, експортну глибину та регіональні робочі місця.

** Виробничий ряд металургії є головною кількісною опорою A1, тому що він одночасно показує фізичний масштаб галузі, втрату активів, обмеження енергетики, стан логістики та глибину ринкового шоку. Для цього розділу базовим порівнянням є 2021 рік — останній повний довоєнний рік із нормальним виробничим циклом. Саме від нього доцільно відраховувати воєнне падіння, частковий відскок 2024–2025 років і реалістичну стартову базу для сценарію 2030–2035.

У 2021 році Україна виплавила 21,16 млн т чавуну, 21,37 млн т сталі та виробила 19,08 млн т прокату [7]. Уже в 2022 році кожен із цих показників знизився приблизно до третини довоєнного рівня: чавун — до 6,39 млн т, сталь — до 6,26 млн т, прокат — до 5,35 млн т [7]. У 2023 році галузь залишалася біля дна нового воєнного циклу: 6,00 млн т чавуну, 6,23 млн т сталі та 5,37 млн т прокату [7]. Це означає, що перший післяшоковий рік не дав відновлення масштабу. Система стабілізувалася на нижчій базі, сформованій втратою активів, руйнуванням частини промислового Сходу, проблемами енергопостачання та зміною логістики.

Частковий відскок почав проявлятися у 2024 році. Виробництво сталі зросло до 7,58 млн т, чавуну — до 7,09 млн т, прокату — до 6,22 млн т [7]. Міжнародна статистична звірка дає близьке значення для сталі: 7,575 млн т у 2024 році, що підтверджує коректність масштабу ряду і показує приріст до 2023 року [8]. Водночас навіть після цього відновлення сталь залишалася приблизно на третині довоєнного рівня. У макроекономічній логіці це означає, що металургія вже не може автоматично виконувати довоєнну функцію великого експортного стабілізатора, якщо для неї не створити нову інвестиційну, енергетичну й логістичну рамку.

У 2025 році ряд став складнішим. Чавун зріс на 11,2% до 7,88 млн т, товарний прокат — на 4,8% до 6,52 млн т, але сталь знизилася на 2,2% до 7,41 млн т [7]. Така розбіжність між продуктами є важливою для сценарію: вона показує, що відновлення не є рівномірним по всьому металургійному ланцюгу. Зростання чавуну свідчить про адаптацію до попиту на сировинну продукцію та про використання доступних переділів, тоді як скорочення сталі показує обмеження у вищому переділі, де сильніше діють енергетичні, логістичні, ремонтні та ринкові бар’єри.

У відносних показниках 2025 рік залишається дуже далеким від 2021 року. Чавун становить приблизно 37% від довоєнного рівня, сталь — близько 35%, прокат — близько 34%. Тобто галузь відновила частину операційної ритміки після провалу 2022–2023 років, але її фізичний масштаб усе ще відповідає скороченій промисловій базі. Для звіту це принципово: інерційний сценарій має рахувати майбутню траєкторію від фактичного виробничого ядра 6–8 млн т сталі на рік, а не від історичної пам’яті про 20+ млн т довоєнного випуску.

Завантаження потужностей підтверджує цю логіку. За контрольним джерелом, після втрат активів в Україні залишилося 6 металургійних підприємств, із яких працюють 5, а номінальна потужність з виробництва сталі знизилася до 16,5 млн т; рівень завантаження потужностей, що перебувають у роботі, оцінено у 84% [1]. Поточна оцінка 2026 року ще жорсткіша: номінальна сталеплавильна потужність становить близько 8 млн т на рік, а за перші два місяці 2026 року випуск сталі знизився на 13,2% рік до року до 1,03 млн т [23]. Якщо 8 млн т використовується як поточна операційна стеля, то 7,41 млн т у 2025 році означають майже повне використання доступного контуру.

Звідси випливає основний управлінський висновок для A1: проблема металургії не зводиться до очікування попиту. Попит важливий, але відновлення обмежується доступною виробничою стелею, станом енергосистеми, вартістю палива, доступом до коксівного вугілля, експортною логістикою, ремонтами та капіталом для модернізації. Якщо ці обмеження збережуться, позитивний ринковий цикл не дасть повернення до довоєнного масштабу. Якщо їх частково зняти, металургія може перейти від стабілізації на нижчій базі до сценарію модернізованого зростання, але це вимагатиме нових потужностей, енергетичних рішень і продуктового зміщення в бік вищої доданої вартості.

** Українська металургія історично працювала як експортна галузь із морською логістикою, великими партіями та широкою географією збуту. Після повномасштабного вторгнення ця модель була розірвана: до блокади Чорного моря більшість сталевої продукції йшла морем, а перехід на залізничні маршрути різко підвищив транспортні витрати й послабив конкурентоспроможність у період падіння світових цін [9]. Це змінило економіку експорту: для українського виробника важливою стала не тільки ціна сталі, а й вартість доставки, швидкість проходження кордонів, доступ до портів сусідніх країн, енергетична стабільність і здатність виконувати контракти без зупинок виробництва.

У 2025 році експортна картина стала змішаною. Частина товарних груп показала зростання, але це не означає повернення довоєнного масштабу. Експорт залізорудної сировини знизився на 8% до 30,99 млн т, а поставки напівфабрикатів скоротилися на 26,4% до 1,39 млн т [12; 26]. Водночас експорт чавуну зріс на 53,5% до 1,98 млн т, плоского прокату — на 11,2% до 1,82 млн т, а довгого прокату — на 45,4% до 892 тис. т [12; 25]. Це означає, що галузь відновлюється сегментами: одні продукти знаходять нішеві можливості, інші залишаються залежними від слабкого попиту, цінового тиску та логістичних втрат.

Внутрішній ринок також не повернувся до довоєнної рівноваги. У 2025 році споживання сталі в Україні зросло на 12%, а місткість ринку досягла 3,4 млн т [27]. Це позитивний сигнал для відбудови, оборонного виробництва, інфраструктурних ремонтів і західних регіонів, де формується новий попит на склади, логістичні вузли, житло й промислові площі. Водночас імпорт зайняв 40,1% внутрішнього споживання прокату [27]. Якщо країна має обмежену власну виробничу базу, але імпорт швидко нарощує частку у внутрішньому попиті, то реіндустріалізація повинна рахувати експортне відновлення разом із ризиком втрати внутрішнього промислового ринку.

** Металургія в Україні є не лише виробництвом сталі, чавуну і прокату. Вона утримує регіональні ринки праці, професійні школи, ремонтні служби, транспортні вузли, енергетичні залежності, підрядні компанії та міські бюджети. У джерельній базі зафіксовано, що збереження робочих місць у регіонах є однією з функцій українського сталевого бізнесу, а чотири найбільші металургійні компанії збільшили сплату податків на 36% до 32,4 млрд грн за рік [1]. За п’ять років найбільші металургійні підприємства сплатили 190 млрд грн податків і зборів, тому зайнятість у галузі має бюджетний, соціальний і промисловий вимір [1].

Поточні кадрові дані показують, що дефіцит персоналу вже став виробничим обмеженням. У 2025 році зафіксовано вакансії на рівні 3,7 тис. у Metinvest, понад 1 тис. в ArcelorMittal Kryvyi Rih і понад 500 в Interpipe [33]. Дефіцит стосується професій, без яких неможливо підтримувати металургійний цикл: машиністи, помічники машиністів, дробильники, сталевари, горнові доменних печей, електромонтери, ремонтний персонал і технологи виробництва [33–34]. Це означає, що кадровий дефіцит має враховуватися не як соціальний фон, а як окрема змінна виробничої спроможності.

Мобілізація та міграція посилюють цей тиск. У 2025 році для Metinvest фіксувався дефіцит персоналу на рівні 10–15% з урахуванням мобілізованих працівників; близько 3 тис. представників ArcelorMittal Kryvyi Rih перебували у Збройних силах України, а в Interpipe 1 070 працівників служили у силах оборони [34]. Для галузі з безперервними виробничими процесами це має прямий операційний наслідок: завод може мати замовлення, сировину й обладнання, але не мати достатньої кількості змін, ремонтників, технологів, операторів і майстрів для стабільного нарощування випуску.

Ветеранська інтеграція стає окремим каналом повернення людського капіталу. Metinvest повідомляє, що від початку війни майже кожен п’ятий працівник групи приєднався до війська, 959 ветеранів уже повернулися до роботи, а кількість складних для закриття позицій становить майже 4 тис. [35]. Interpipe застосовує політику реінтеграції для демобілізованих працівників і ветеранів поза компанією, включаючи медичну підтримку, психологічну допомогу, реабілітацію та індивідуальний підбір робочого місця [36].

** Собівартість стала одним із головних обмежень для української металургії. Після втрати частини активів галузь працює з меншою виробничою базою, але кожна тонна сталі, прокату, чавуну або руди проходить через дорожчу енергетику, складнішу логістику, дефіцит персоналу, ремонтні ризики та вищі тарифи інфраструктурних монополій. Це змінює логіку A1: відновлення не можна оцінювати лише через фізичний випуск або попит. Металургія може мати замовлення і працюючі агрегати, але втрачати конкурентоспроможність через ціну електроенергії, доставку, обмеження портів і вартість переходу до нових стандартів ЄС.

Перший вузол собівартості — електроенергія. У джерельній базі зафіксовано, що в першій половині 2025 року ціни на електроенергію для промисловості в Україні вже перевищили рівень сусідніх Польщі, Румунії, Угорщини та Словаччини; вони були на 34% вищими, ніж у Німеччині, і в 3,5 раза вищими, ніж у Швеції [37]. Для ArcelorMittal Kryvyi Rih частка електроенергії в ціні реалізації продукції зросла з 7% до війни до 20% у 2025 році [37]. Окрема оцінка показує, що електроенергія становить 50–60% собівартості залізорудного концентрату, 30–35% окатків і 10–15% сталі, виплавленої в електродугових печах [37]. Це робить електроенергію не допоміжною витратою, а центральним параметром конкурентоспроможності.

Залізничні тарифи посилюють цей тиск. Ukrmetprom попереджав, що заплановане підвищення вантажних тарифів Укрзалізниці на 27% у 2025 році та ще на 11% у 2026 році вдарить по промисловості, експорту та робочих місцях [38]. В іншій оцінці збільшення вантажних тарифів на 37% пов’язується зі зниженням ВВП на 1,18%, скороченням експорту майже на 3% і зростанням вартості залізничного перевезення різних продуктів на 26–31% [39]. Для металургії цей тиск особливо чутливий, бо галузь перевозить великі маси сировини, напівфабрикатів і готової продукції.

BAM, декарбонізація і фінансування модернізації** CBAM змінює логіку української металургії на європейському ринку. З 1 січня 2026 року він став діючою умовою доступу до ЄС. Європейська комісія підтвердила запуск механізму з інтеграцією CBAM Registry, національних митних систем, TARIC і EU Customs Single Window; митні органи тепер перевіряють авторизації для CBAM-товарів до випуску у вільний обіг [28]. Для української сталі це означає, що конкурентоспроможність у ЄС визначатиметься ціною, якістю, логістикою, вуглецевим слідом, даними про викиди, верифікацією та вартістю CBAM-сертифікатів.

Для України CBAM є особливо чутливим через технологічну структуру виробництва. За оцінкою GMK Center, близько 88% українського виробництва сталі припадає на BF-based маршрути, тобто доменно-конвертерні або доменно-мартенівські технології [40]. Для української продукції наведені такі оцінки прямої вуглецевої інтенсивності: 2,3 тCO₂/т для плоского прокату, 2,1 тCO₂/т для довгого прокату й чавуну, 1,9 тCO₂/т для квадратної заготовки [40]. На ринках, де конкуренти працюють через scrap-EAF маршрут із нижчим вуглецевим слідом, український BF/BOF або BF/OHF продукт отримує додатковий платіжний тиск.

Декарбонізація дає Україні сценарний вихід, але потребує синхронізованих рішень. У контрольній базі вже зафіксовані проєктні напрями: Interpipe планує розширення електросталеплавильного виробництва для плоского прокату, ДМЗ розглядає перебудову з електропіччю замість доменного і конвертерного контуру, Ferrexpo анонсує DRI-модуль, а Metinvest розглядає DRI-модулі та електропечі на Каметсталі й Запоріжсталі [1; 6]. Ці напрями зменшують CBAM-ризик лише за умови доступу до стабільної електроенергії, низьковуглецевої генерації, якісного брухту або DRI/HBI, довгого капіталу та технологічних партнерств.

** Інерційний сценарій для української металургії не є прогнозом автоматичного падіння. Це контрольна траєкторія, яка показує, що відбувається з галуззю, якщо її нинішні обмеження не зняті системно: виробнича база залишається вузькою, енергетика дорогою і нестабільною, логістика вразливою, CBAM діє без спеціального перехідного механізму для України, а модернізація рухається переважно через окремі корпоративні рішення [23; 28–32; 40].

Стартова точка цього сценарію вже визначена виробничими даними. У 2021 році українська металургія ще працювала як система понад 20 млн т сталі на рік; після повномасштабного вторгнення випуск упав приблизно до третини довоєнного рівня, а в 2025 році сталь становила 7,41 млн т [7]. Поточна оцінка 2026 року фіксує падіння номінальної сталеплавильної потужності з 42,5 млн т у 2013 році до 8 млн т у 2026 році, а випуск сталі за перші два місяці 2026 року знизився на 13,2% рік до року до 1,03 млн т [23]. Це означає, що A1 має рахувати майбутню траєкторію від фактичного воєнного ядра, а не від довоєнної промислової пам’яті.

Втрачену траєкторію треба рахувати як різницю між двома шляхами. Перший шлях — інерційний: сталь утримується біля обмеженого воєнного ядра, частина продуктів періодично зростає, але загальний масштаб, експортна глибина і зайнятість залишаються нижчими за потенційну відбудовчу потребу. Другий шлях — трансформаційний: енергетика стабілізується, з’являється довге фінансування, CBAM покривається перехідним механізмом або швидким зниженням викидів, логістика резервується, а виробництво зміщується в бік прокату, труб, залізничної продукції, низьковуглецевої сталі та спеціалізованих ніш. Різниця між цими шляхами і є втраченою можливістю.

** Технологічна модернізація металургії починається з конкретних змін у продуктах, енергії, сировині, обладнанні та ринках. Українська металургія вже рухається в цьому напрямі, але переважно через корпоративні ініціативи. Для сценарію 2030–2035 це критично: окремі інвестиційні проєкти можуть підтримати виживання компаній, а секторна реіндустріалізація потребує узгодженої рамки енергетики, фінансування, CBAM, логістики, кадрів і продуктового переходу [1; 6; 13; 40–45].

Перший рівень модернізації — оновлення продуктової лінійки. У контрольній базі зафіксовано, що Interpipe після початку війни вивів на ринок понад 250 нових видів труб, переважно для машинобудування, будівництва та енергетики [1; 6]. Запоріжсталь у 2024 році освоїла 6 нових видів продукції, а у 2022–2023 роках — 22 нові продукти [1; 6]. Metinvest у 2025 році повідомив про запуск 11 нових типів металопродукції, включно з напівфабрикатами, довгим прокатом, гарячекатаним рулоном, товстим листом, холоднокатаним рулоном і листом [41]. Це означає, що інновація вже відбувається на рівні асортименту й відповідності європейським стандартам, навіть коли загальний випуск сталі залишається нижчим за довоєнний масштаб.

Другий рівень — інтеграція в європейські виробничі ланцюги. У 2026 році Запоріжсталь почала постачати гарячекатаний прокат до Metinvest Tubular Iași в Румунії; від початку року було відвантажено понад 22 тис. т продукції зі сталей, сертифікованих за EN 10025, а план на 2026 рік становить до 180 тис. т [43]. Це приклад не лише експорту, а й побудови виробничого ланцюга всередині Європи: український прокат стає сировиною для трубного активу в ЄС.

** Металургія зберегла промислове ядро, але втратила довоєнний масштаб. Діюча система вже не є продовженням старої конфігурації 20+ млн т сталі на рік. Вона працює як менший контур із високим завантаженням, обмеженою потужністю і значною залежністю від енергетики, логістики та кадрів [1–10; 23].

Виробниче відновлення після 2022 року є частковим. Зростання окремих продуктів у 2024–2025 роках показує операційну адаптацію, але не повернення до довоєнної ролі галузі. Поточний рівень сталі близько 7–8 млн т на рік має бути базою для інерційного сценарію, поки нові потужності або модернізаційні проєкти не отримали підтвердженого фінансування, енергії та строків запуску [7–8; 23–24].

Експортна модель стала вужчою і дорожчою. Україна зберігає присутність у ЄС, США, Туреччині та сусідніх країнах, але ринки стали більш концентрованими, логістика дорожчою, а продуктова структура більш чутливою до зміни цін і маршрутів [9; 12; 25–27]. Внутрішній ринок відновлюється, але висока частка імпорту створює ризик витіснення українських виробників із відбудовчого попиту [27].

Кадровий дефіцит став виробничим обмеженням. Вакансії, мобілізація, міграція і нестача складних робітничих професій впливають на фактичну здатність підприємств підтримувати випуск, ремонти й модернізацію [33–36]. Політика зайнятості, ветеранська інтеграція і технічна освіта мають бути включені в промислову модель галузі.

Енергія і логістика визначають межу конкурентоспроможності. Вартість електроенергії, тариф на передачу, нестабільність енергосистеми, залізничні тарифи й дорожча експортна логістика впливають на маржу, продуктову структуру, рішення про зупинку ліній і можливість інвестувати [30–32; 37–39]. Без енергетичного й логістичного рішення зростання попиту не гарантує зростання випуску.

CBAM є сценарним фактором. З 2026 року українська металургія працює в умовах діючого європейського вуглецевого механізму [28–30]. Найбільш вразливі продукти й маршрути мають бути винесені в окрему таблицю ризику, тому що вплив CBAM залежить від продукту, технології, вуглецевої інтенсивності, ринку збуту і строку [40].

Модернізаційна траєкторія існує, але потребує системної політики. Нові продукти, сертифікований прокат, трубні ланцюги в ЄС, DR-окатки, EAF, DRI/HBI і власна генерація дають реальні напрями трансформації [1; 6; 15; 41–45]. Для переходу від окремих корпоративних рішень до галузевого сценарію потрібні довге фінансування, страхування ризиків, доступна енергія, інфраструктура, технічна освіта і підтримка CBAM-переходу.

Числові оцінки втраченої траєкторії мають бути винесені в Data Annex. Втрачене виробництво, експорт, податкова база і робочі місця повинні рахуватися через явні формули, припущення, коефіцієнти й джерела. До побудови повної моделі ці оцінки не мають з’являтися в основному тексті як завершені факти.

1. Українська металургія: новий етап розвитку [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 2. Авдіївський коксохімічний завод: коксохімічний вузол та виробничі потужності [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 3. ArcelorMittal Kryvyi Rih: production capacity and company data [Електронний ресурс] // NV Business. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 4. Azovstal Iron and Steel Works: official profile [Електронний ресурс] // Metinvest. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 5. Metinvest asset-loss analysis: Azovstal and Illich Iron & Steel Works [Електронний ресурс] // Forbes. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 6. Ukraine’s steel sector pivoting to low-carbon leadership [Електронний ресурс] // Good Time Invest. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 7. Ukraine’s production of steel, pig iron and rolled products in 2021–2025 [Електронний ресурс] // GMK Center ; Ukrmetallurgprom. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 8. Ukraine crude steel production: statistical cross-check [Електронний ресурс] // statbase.org ; World Steel Association. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 9. Steel markets and wartime logistics in Ukraine [Електронний ресурс] // VoxUkraine. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 10. Domestic metal consumption in Ukraine in 2022 [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 11. Wartime metallurgy in Ukraine: asset destruction, logistics limits and energy shortages [Електронний ресурс]. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 12. Exports of iron and steel products from Ukraine continued to grow in 2025 [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/infographic/exports-of-iron-and-steel-products-from-ukraine-continued-to-grow-in-2025/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 13. Raw materials [Електронний ресурс] // World Steel Association. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 14. Carbon Border Adjustment Mechanism: regulation and declarant requirements [Електронний ресурс] // European Commission. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 15. Decarbonisation of Ukraine’s steel industry: EAF, DRI, green electricity and investment needs [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: GAP. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 16. DR-02-T1. Annual steel, pig iron and rolled steel volumes in Ukraine, 1991–2025 // RI_OSNOVA Table Index. – Версія v0.1. – Внутрішній контекстний документ RI_OSNOVA. – Дата звернення: 05.05.2026. 17. DR-02-T3. Utilisation assumptions for Ukrainian metallurgy // RI_OSNOVA Table Index. – Версія v0.1. – Внутрішній контекстний документ RI_OSNOVA. – Дата звернення: 05.05.2026. 18. DR-01-T1. Metallurgical asset registry // RI_OSNOVA Table Index. – Версія v0.1. – Внутрішній контекстний документ RI_OSNOVA. – Дата звернення: 05.05.2026. 19. DR-01-T2. Metallurgical capacity by segment // RI_OSNOVA Table Index. – Версія v0.1. – Внутрішній контекстний документ RI_OSNOVA. – Дата звернення: 05.05.2026. 20. DR-01-T3. Operating, idled, damaged and occupied asset status overview // RI_OSNOVA Table Index. – Версія v0.1. – Внутрішній контекстний документ RI_OSNOVA. – Дата звернення: 05.05.2026. 21. DR-04-T1. Steel and rolled-product cost stack // RI_OSNOVA Table Index. – Версія v0.1. – Внутрішній контекстний документ RI_OSNOVA. – Дата звернення: 05.05.2026. 22. DR-04-T3/T4/T5. CBAM and decarbonisation workflow matrix // RI_OSNOVA Table Index. – Версія v0.1. – Внутрішній контекстний документ RI_OSNOVA. – Дата звернення: 05.05.2026. 23. Ukraine steel output capacity down 81% since Russian offensive began in 2014, union says [Електронний ресурс] // Reuters. – 24.03.2026. – Режим доступу: https://www.reuters.com/business/ukraine-steel-output-capacity-down-81-since-russian-offensive-began-2014-union-2026-03-24/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 24. Rolled steel production in Ukraine grew by 4.8% y/y in 2025 [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/infographic/rolled-steel-production-in-ukraine-grew-by-4-8-y-y-in-2025/amp/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 25. Flat steel exports from Ukraine grew by 11.2% y/y in 2025 [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/news/flat-steel-exports-from-ukraine-grew-by-11-2-y-y-in-2025/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 26. Ukrainian steelmakers reduced exports of semi-finished products by 26% y/y in 2025 [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/news/ukrainian-steelmakers-reduced-exports-of-semi-finished-products-by-26-y-y-in-2025/amp/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 27. Iron and steel sector contributed 5.5% to the GDP of Ukraine in 2025 [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/news/iron-and-steel-sector-contributed-5-5-to-the-gdp-of-ukraine-in-2025/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 28. CBAM successfully enters into force on 1 January 2026 without disruption to trade flows [Електронний ресурс] // European Commission. – 14.01.2026. – Режим доступу: https://taxation-customs.ec.europa.eu/news/cbam-successfully-enters-force-1-january-2026-without-disruption-trade-flows-2026-01-14_en – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 29. First CBAM certificate price is now available [Електронний ресурс] // European Commission. – 07.04.2026. – Режим доступу: https://taxation-customs.ec.europa.eu/news/first-cbam-certificate-price-now-available-2026-04-07_en – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 30. Price of CBAM certificates [Електронний ресурс] // European Commission. – Режим доступу: https://taxation-customs.ec.europa.eu/carbon-border-adjustment-mechanism/price-cbam-certificates_en – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 31. Power drought tips Ukraine’s economy into worst crisis since war’s first year [Електронний ресурс] // Reuters. – 23.02.2026. – Режим доступу: https://www.reuters.com/world/europe/power-drought-tips-ukraines-economy-into-worst-crisis-since-wars-first-year-2026-02-23/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 32. ArcelorMittal to close unit at Ukraine plant amid green rules and Russian attacks [Електронний ресурс] // Reuters. – 26.01.2026. – Режим доступу: https://www.reuters.com/sustainability/climate-energy/arcelormittal-close-unit-ukraine-plant-amid-green-rules-russian-attacks-2026-01-26/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 33. How iron and steel companies support their staff in times of war [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/posts/how-iron-and-steel-companies-support-their-staff-in-times-of-war/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 34. Staff shortage in steel sector is getting worse [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/posts/staff-shortage-in-steel-sector-is-getting-worse/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 35. Care from the moment of mobilisation: how Metinvest helps veterans return to civilian life [Електронний ресурс] // Metinvest. – Режим доступу: https://metinvestholding.com/en/media/news/pkluvannya-z-momentu-moblzac-yak-metnvest-dopomaga-veteranam-povernutisya-do-mirnogo-zhittya-forbes – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 36. Employees: veteran reintegration and support policy [Електронний ресурс] // Interpipe. – Режим доступу: https://interpipe.biz/en/employees/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 37. Under pressure: expensive electricity has become a burden for Ukrainian industry [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/posts/under-pressure-expensive-electricity-has-become-a-burden-for-ukrainian-industry/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 38. Steelmakers call for refraining from raising railroad tariffs in 2025–2026 [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/news/steelmakers-call-for-refraining-from-raising-railroad-tariffs-in-2025-2026/amp/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 39. Increase in Ukrainian Railways freight tariffs will lead to a 1.2% decrease in GDP [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/news/increase-in-ukrainian-railways-freight-tariffs-will-lead-to-a-1-2-decrease-in-gdp/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 40. The impact of the CBAM on the mining and metallurgical sector and the Ukrainian economy [Електронний ресурс] // GMK Center. – Режим доступу: https://gmk.center/en/infographic/the-impact-of-the-cbam-on-the-mining-and-metallurgical-sector-and-the-ukrainian-economy/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 41. Metinvest launched production of 11 new product types in 2025 [Електронний ресурс] // Metinvest. – Режим доступу: https://metinvestholding.com/en/media/news/metnvest-u-2025-roc-nalagodiv-virobnictvo-11-novih-vidv-produkc – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 42. Premium raw materials for green steel: Metinvest starts project to build flotation complex at Northern GOK [Електронний ресурс] // Metinvest. – Режим доступу: https://metinvestholding.com/en/media/news/premaljna-sirovina-dlya-zeleno-stal-metnvest-rozpochina-prokt-z-budvnictva-flotacjno-dovodnogo-kompleksu-na-pvnchnomu-gzk – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 43. Zaporizhstal shipped first batches of rolled products to Metinvest’s pipe plant in Romania [Електронний ресурс] // Zaporizhstal. – Режим доступу: https://zaporizhstal.com/en-us/news/zaporizhstal-vidvantazhiv-pershi-partiyi-prokatu-na-trubnii-zavod-metinvestu-v-rumuniyi/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 44. Production report for 2Q 2025 [Електронний ресурс] // Ferrexpo. – Режим доступу: https://www.ferrexpo.com/news-media/press-releases/2025/production-report-for-2q-2025/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026. 45. Rebuilding Ukraine steel capacity hinges on security guarantees, Metinvest CEO says** [Електронний ресурс] // Reuters. – 10.03.2025. – Режим доступу: https://www.reuters.com/markets/commodities/rebuilding-ukraine-steel-capacity-hinges-security-guarantees-metinvest-ceo-says-2025-03-10/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.05.2026.